За даними Interesting Engineering, команда дослідників наголошує на головній перевазі в тому, що сама вода виконує роль і опори, і нижнього електрода. Це дозволило зменшити вагу приблизно на 80% і майже вдвічі здешевити конструкцію порівняно з класичними наземними прототипами.
Замість жорсткої основи під тонкою ізоляційною плівкою — звичайна вода. Коли крапля влучає в плівку, вона розтікається, а розчинені у воді йони відразу «підхоплюють» заряд і проводять струм. Така схема дає близько 250 вольтів з однієї краплі. Це рівень, який раніше отримували на важчих і дорожчих стендах із металевими електродами.
Щоб поверхня не заливалась під час зливи, у плівці зробили мікроотвори: вони відводять воду вниз і тримають робочу зону «сухою» для нових крапель. У випробуваннях пристрій стабільно працював у холодній і теплій воді, у солоній та навіть у «цвітучій» озерній ізоляційний шар не руйнується, а водяна «основа» не іржавіє.
Демонстраційний модуль площею 0,3 кв. м одночасно засвітив 50 світлодіодів і за лічені хвилини заряджав конденсатори. Автори кажуть, що блоки легко масштабувати: їх можна розкладати на водосховищах, озерах чи в прибережних зонах, де вони не конкурують за землю з сонячними станціями або будівництвом. Перші застосування: живлення автономних датчиків якості води, солоності та забруднень, а в дощових регіонах додаткова «розподілена» енергія поряд із сонцем і вітром.
Раніше dev.ua писав про те, як вчені з Китайського центру аеродинамічних досліджень і розробок виявили, що встановлення плазмового генератора на безпілотниках може запобігти поділу повітряного потоку і поліпшити аеродинамічні характеристики.
Добавить комментарий