VARKHAN позиціонується як сучасна логістична платформа, здатна працювати у найскладніших умовах. Її основне призначення — забезпечення транспортування вантажів, підтримка військових і цивільних операцій, а також підвищення автономності підрозділів у польових умовах. VARKHAN вже застосовується в бойових умовах, зокрема у Дніпропетровській та Запорізькій областях, і критичних поправок від бійців поки не надходило.
Конструкція та інженерія
Ігор Береговенко, начальник виробництва, розповів, як майбутній робот перетворюється з ідеї на готовий виріб.
«Все починається з листового металу. Більша частина конструкції — це звичайна 5-мм сталь, а найбільш силові з’єднання зроблені з 8-мм металу», — пояснює Ігор.
Метал кроїться за проєктом, а далі починається справжня інженерна головоломка. Зварювальники збирають каркас, керуючись техкартами.
«Всі деталі пронумеровані, кожна зі своїм кодом, і по техкарті зварювальник розуміє, що до чого складається. Просто зібрати цей пазл без інструкції, навіть професіонал в LEGO їх не збере», — зазначає Ігор Береговенко.
VARKHAN, зі своєю амортизованою 4×4 підвіскою та 180 мм кліренсом, створювався для найважчих польових умов. Він мусить долати болото, сніг та ґрунтові дороги.
Інженери компанії пояснили, що в серійне виробництво відправили вже шостий прототип НРК. Процес прототипування тривав близько півтора року і включав щонайменше п’ять ітерацій, розпочавшись із першого прототипу, який був дешевим (близько $1800) та зібраним з простих компонентів, зокрема коліс від гіроборда, але мав критично низьку прохідність і застрягав на ґрунті. Ці кроки дозволили значно підвищити прохідність, надійність та вантажопідйомність НРК, перетворивши його з малопридатного для польових умов апарату на функціональний комплекс.
«Якщо технологія не витримує бруду, холоду і ремонту кувалдою в посадці — навряд чи вона допоможе нашим бійцям на фронті. Ми розробляли VARKHAN з урахуванням таких умов», — наголосив інженер.
НРК оснащений чотирма електродвигунами по 1000 Вт, що дає сумарну потужність 4 кВт і крутний момент до 1000 Н·м на колесах. Це дозволяє тихо (завдяки електротязі) доставляти до 370 кг вантажу на відстань до 40 км і працювати автономно до 5 годин.
VARKHAN живиться від акумуляторів (Li-NMC 151Ah, 56В), що підтримують швидку заміну.
«Це корисна фіча, бо поки один акумулятор декілька годин заряджатися, новий поставили і працюємо далі», — коментує Береговенко.
Під час розмови про ходову частину ми підіймаємо одвічне питання наземних роботів: колеса чи гусениці? Головний інженер Air3F Святослав Кульбацький пояснює, що ремонт коліс — це швидкий процес. Крім того, гусениці мають критичний недолік у зимовий час, коли сніг тане, а потім схоплюється морозом. Гусениця може просто замерзнути, що виведе з ладу мотор чи трансмісію через додаткове перенавантаження.
«Імовірність того, що гусениця злізе „при перших там 10 м“ велика. З колесами такого не буде», — пояснив Кульбацький.
«На колесах набагато швидше. Тут кожне колесо має окремий мотор. Ми у своїх безпощадних тестах навіть на трьох колесах доїжджали до пункту призначення. Просто три гайки відкинули, вкинули нове колесо, поїхали далі», — ділиться Береговенко.
Модульність та вартість
VARKHAN розроблений як модульна платформа, що може адаптуватися під різні місії. Це може бути транспортування, евакуація поранених, або розвідка.
Однак Ігор Береговенко зазначає, що є залежність від закордонної електроніки.
«У нас може бути проблема з китайською електронікою. Навіть, якщо ми робимо свій контролер або плату все одно він буде з Китаю до нас їхати, як не крути».
Це питання стосується й економіки. Альтернативні, незалежні від Китаю європейські мікропроцесори за словами інженерів Air3F коштують у п’ять разів дорожче. А оскільки кінцевий споживач — військовий, з обмеженими бюджетами, розробники балансують між технологічною незалежністю та доступністю.
«Треба працювати та давати хорошу ціну, щоб НРК їхав і виконував свою задачу», — додали в Air3.
Орієнтовна вартість VARKHAN залежить від комплектації:
- Базова аналогова версія: від 350 000 гривень.
- Преміальна версія (зі Starlink та LTE): до 550 000 гривень.
Команда розробників підкреслює свою відкритість до співпраці. Якщо військові висловлюють зацікавленість у їхньому НРК з інтеграцією стороннього обладнання, наприклад, турелі певного виробника, команда готова негайно організувати зустріч, встановити, протестувати та провести відстріл необхідного модуля. Така співпраця є критично важливою, оскільки вимагає ретельного відпрацювання підвіски для поглинання віддачі, забезпечення справної роботи турелі, а також її комунікації з наявними засобами зв’язку дрона (включно з LTE та Starlink).
Плани на майбутнє
Інженери вже працюють над наступною, сьомою за рахунком ітерацією VARKHAN. Головний інженер Air3F Святослав Кульбацький розкрив деталі майбутньої машини. Команда зосередилася на покращенні підвіски та загальної конструкції: проводилися численні модифікації, які зрештою призвели до заміни саморобних ступиць та напівосей на елементи від регламентного автомобіля з розборки (ступуці, напівосі, редукція).
«В наступній ітерації буде повністю амортизована підвіска, типу 4Links. Сам борт зможе брати набагато більшу масу, теоретично близько півтонни, — розповів головний інженер Air3F.
Як зазначають інженери швидкість нового робота зросте з 20 км/год до 50-60 км/год. Швидкість і маневреність, як наголошують інженери, стає пріоритетом над важким бронюванням. Головною особливістю НРК стане автономний скид корисного вантажу, що допоможе українським захисникам не наражати себе під удар ворога.
«Під’їхав до позиції, скинув вантаж і втік», — пояснив пан Святослав основну перевагу наступної ітерації НРК.
Наразі компанія перебуває в процесі проходження кодифікації, але вже відкрита для державних замовлень, щоб забезпечити українських військових надійними «робочими конячками» для передової.
Команда висловлює надію, що зможе використовувати свої розробки не лише на лінії фронту, але й у тилу.
«Сподіваємось, що зможемо якось використовувати їх не тільки на лінії фронту, а також в тилу. Ми розуміємо, що там першим завданням після бойового — це розмінування. Це треба буде робити не людям, а роботам. Ну, а потім, коли вже все буде добре, може піцу буде доставляти, чи сніг чистити», — підсумував Ігор Береговенко.