Тут він одразу застосував і традиційний прийом блогерів — встановити для своєї аудиторії певний поріг лайків, стимулюючи її до реакції, і, одночасно, зіронізував над цим прийомом цими «двома лайками». Наш текст після розмови з Іваном виходить на 19 день ведення його щоденника. З моменту запуску блогу React Frontend Developer щодня з гумором пише про дивні непорозуміння з HR-ми, про те, які корисні активності від здійснив за день, вказує кількість відправлених заявок й інші подробиці пошуку роботи.
Читайте также: Повісток і виборів у «Дії» не буде. Борняков вчергове підтвердив неможливість реалізації е-голосування
dev.ua поцікавився у Івана Савицького щодо того, наскільки серйозно він сприймає подібний блог як допоміжний засіб у працевлаштуванні і чому він його завів, що йому не подобається у спілкуванні з рекрутерами і як це — боротися за місце під сонцем і омріяний офер у 2026 році «на ринку роботодавця».
Від закриття проєкту до блогу безробітного Frontend Developer
Іван Савицький розповів, що причиною звільнення з EPAM у вересні минулого року стало звичне явище — закриття проєкту. У найбільшій за штатом на українському ринку аутсорсній компанії він працював з 2022 року на позиціях Magento Frontend Developer та React Developer.
Тож між втратою роботи і запуском «блогу безробітного Frontend Developer» минуло понад півроку, протягом яких Іван наполегливо шукав нову позицію, а також перебивався підробітками на фрілансі. Він каже, що блог — це вже трохи крок відчаю після піврічних пошуків, а трохи — розрахунок на розширення аудиторії на LinkedIn і надія, що ректурери теж звернуть увагу на його сторінку. До втрати роботи акаунт Івана у LinkedIn містив лише дані про досвід і роботодавців, жодних постів він туди не писав.
«Спочатку просто ходив на якісь співбесіди, але прийшло в голову — давай кожного дня я буду писати щось на LinkedIn, в одному форматі. Ця ідея прийшла не одразу — просто вже в якийсь момент від певного відчаю, якось з іронією писати в LinkedIn про все це. Бо доволі багато є смішних історій, коли ти приходиш на зізвон з HR-ом і опис вакансії у неї змінюється прямо на ходу», — каже айтівець.
З його слів, на жаль, дуже часто співбесіди з HR-ми не дають змоги пошукачу роботи розкрити свій потенціал, а самі HR-и вже в процесі розмови «з’ясовують», що шукають на проєкт «не того розробника».
«Ти готуєшся до інтерв’ю, подаєшся, приміром, на позицію Magento Frontend Developer, але після кількох хвилин розмови HR каже „Ми шукаємо бекенд-розробника“. Але ж у вас в описі написано про Frontend! Таких історій дуже багато. Тож вирішив, що буду їх описувати в щоденнику», — пояснив Іван Савицький.
Як каже айтівець, майже відразу після звільнення з EPAM він почав шукати нову роботу і свідомо не брав жодної великої паузи, але поки за цей доволі тривалий час йому траплялися лише «локальні проєкти, які допомагали «підтримувати штани».
«Останній час таких проєктів стає все менше, тож починаю шукати все активніше і активніше. До речі, що восени минулого року, що зараз, відправляючи одну і ту саму кількість заявок, я отримую різну кількість відгуків. Зараз їхня кількість, як на мене, змінилася, відгуків хоча би більше», — бачить певний невеликий оптимізм на ринку Іван Савицький.
«Перше технічне було порівняно нещодавно, в лютому-березні. Це було вперше, коли ми побалакали з HR-ом і я не отримав одразу «ні», — ділиться айтівець.
При цьому причини відмови, зі слів Івана, не були надуманими, а об’єктивними.
«Команда шукала собі більш скілового розробника саме по React. Бо у мене досвід доволі великий як Magento Frontend-розробника — близько 5-6 років. І лише два роки як React-розробника. Тож комерційного досвіду саме з React трохи не вистачило», — констатує Іван Савицький.
Пропозиція світчнутися в кальянщики поки відхилена
Як розповів під час розмови з dev.ua айтівець, за понад піврічний час пошуку роботи він не став суттєво знижувати зарплатні очікування, адже ця тактика, з його досвіду, не є дієвою.
Читайте также: TikTok заблокував акаунт «Алабуга Політеху», де вербували підлітків для збирання «шахедів»
Іван Савицький зізнається, що йому часом важко боротися зі своїм так званим «синдромом самозванця», коли людина схильна нехтувати власними заслугами і досягненнями. Але все ж, на його думку, власне позиціонування дуже залежить від компанії, в якій ти маєш намір працювати — якоїсь невеличкої студії з розробки сайтів в обласному центрі чи великого глобального гравця на ринку ІТ-послуг.
«У мене є певний синдром самозванця. Я ніколи не можу сказати, що щось знаю і вмію, а кажу: „Мені треба пошукати, подумати“. Хоча багато хто казав, що мені вже потрібно позиціонувати себе як Senior. У мене є історія, як мій знайомий з університету, що вчився на паралельному потоці, за рік став тімлідом. Але потрібно розуміти, що вони з друзями відкрили якусь маленьку фірму, їх там всього п’ять людей. Потім почали розширюватися — взяли собі в команду ще двох. І він уже тімлід — з джуна одразу в тімліди», — іронізує над цією ситуацією Іван.
«Це моя шкідлива звичка, і я вже знаю всі кальянні в місті. От одного разу пожартував, що можу сам вийти на зміну. Жарт виявився серйозним, тож таки вийшов. Але коли це було перший раз, то відчував легкий мандраж, бо так ти цілий день „спілкуєшся з монітором“, а тут перед тобою постійно живі люди. Втім, це все-таки був не більше, ніж експеримент. Замість роботи кальянщиком вирішив приділити більше уваги самонавчанню та своїм пет-проєктам», — поділився незвичним досвідом айтівець.
Frontend Developer каже, що попрацював так сумарно днів п’ять, але допускає варіант майбутнього — відкрити власну кальянну, заробивши стартовий капітал на неї все-таки в ІТ. Але така робота в сфері обслуговування має свої складнощі — це він відчув на собі.
«У якийсь момент прийшло дуже багато народу, а оскільки в мене мало досвіду і великий потік людей, то я стою, вся спина мокра, і я вже починаю матюкатися — „Ні, я все“. В ІТ я вибрав правильну сферу — це те, на що я вчився, і це те, що я хочу робити», — прокоментував Іван Савицький свій експеримент.
Пет-проєкт — поки без публічності, а блог — для самомотивації
Серед активностей, які має Іван для прокачування власних навичок, є пет-проєкт, ідею якого він поки не озвучує.
«Мені якось підкинули ідею, і я вирішив завершити її до кінця. Але так вийшло, що у якийсь момент з’явилася ще одна людина з іншої сфери, яка зацікавилась таким продуктом», — поділився айтівець, поки не «розкриваючи карти».
На думку Івана Савицького, реалізація такого проєкту може також стати певним бонусом у позиціонуванні себе перед потенційними роботодавцями.
«Коли я цю ідею втілю в життя, то вийде, що я цей проєкт вестиму фактично від нуля до релізу. Це справді багато роботи, тож є сподівання, що на мене звернуть увагу як на спеціаліста, який може самостійно реалізувати всі етапи створення власного продукту», — каже він.
«Крім „приколів“ з HR-ми, я почав описувати в блозі все те, що зробив по самонавчанню і саморозвитку. Я вже зрозумів, що якщо просто просачкую весь день, то мені не буде що написати. І це мене почало мотивувати, що кожного дня я маю щось зробити. Нехай мало, але щось зробити треба», — каже він про мотивуючу роль блогу.
Зараз, коли «блогу безробітного Frontend Developer» лише близько трьох тижнів, Іван стверджує, що деякі його колишні колеги оцінили його стиль ведення щоденника. Але, звісно, він би прагнув, аби причини для ведення «блогу безробітного Frontend Developer» нарешті не стало, і він таки знайшов роботу. Чи матиме він сили і бажання продовжувати наповнювати такий блог далі — він поки не знає. Але Іван Савицький точно подумає над тим, щоб вести згодом і щоденник вже працевлаштованого розробника.
Читайте также: Тарас Цимбалюк Зріст: детальный обзор роста актера и ключевых этапов жизни