dev.ua розбирається, як підводні магістралі стали головною мішенню диктатур та у скільки мільярдів це обходиться світовій економіці.
Сьогодні 94% європейських компаній критично залежать від безперебійного інтернет-зв’язку. Проте більшість даних, від фінансових транзакцій до роботи штучного інтелекту, передається не через супутники, а через тонкі оптоволоконні кабелі, прокладені дном океанів. І саме вони стали найвразливішою точкою Заходу.
Іранський план: податок на інтернет
Днями іранські медіа Fars та Tasnim, які безпосередньо пов’язані з КВІР, синхронно випустили матеріали з вимогою монетизувати транзит через Ормузьку протоку. Через неї проходять ключові мережі (FALCON, GBI, Gulf-TGN), що з’єднують Європу та Азію.
Юридична логіка іранців базується на специфічному трактуванні Конвенції ООН з морського права. Оскільки у найвужчому місці ширина протоки становить менш як 39 км, зони територіальних вод Ірану та Оману (по 22,2 км) повністю перекриваються.
Медіа КВІР заявляють: так, міжнародне право гарантує кораблям транзит по воді, але це не скасовує суверенітету Ірану над самим морським дном. Будь-який кабель там — це «окупація іранського ґрунту», за яку іноземні оператори повинні платити пометровий інфраструктурний збір. Крім того, Тегеран хоче монополізувати всі ремонтні роботи в протоці.
Іранці відкрито називають кабелі «яремною веною світового інтернету», а Ормузьку протоку — своїм «цифровим важелем сили», який дасть змогу диктувати умови західним технологічним компаніям.
Ідея монетизації не взята зі стелі. Іранці орієнтуються на досвід Єгипту, який, за даними того ж Tasnim, заробляє від $250 млн до $400 млн на рік на кабелях, що проходять через Суецький канал.
Російський метод: «випадковий» якір
Поки Іран готує юридичне підґрунтя для шантажу, на іншому кінці світу, у Європі, кабелі вже фізично рвуться. Епоха гібридних війн зробила підводні магістралі ідеальною мішенню.
Починаючи з 2022 року, у Балтійському морі було перерізано або пошкоджено вже 10 підводних кабелів. У грудні 2025 року вантажне судно, що прямувало із Санкт-Петербурга до Ізраїлю, тягнуло якір дном Фінської затоки й розірвало телекомунікаційний кабель між Гельсінкі та Естонією. росія категорично заперечила свою причетність, пославшись на «випадковість». А вже на початку 2026 року російські підводні човни були помічені поблизу критично важливих кабелів у водах Великої Британії.
«Такі райони, як Балтика, знаходяться під особливою загрозою, оскільки глибина морського дна там становить лише близько 100 метрів. Якщо ви кидаєте якір або розгортаєте трал і починаєте рухатися, кабель не тільки легко перерізати, але й потім дуже легко відхреститися від цього», — пояснює Крістоф Юджин, старший радник з питань оборони компанії Sopra Steria та колишній контрадмірал ВМС Франції. Ще у 2023 році в НАТО підтвердили, що рф активно картографує підводну інфраструктуру союзників України.
Читайте также: Колись популярний український телеведучий став російським програмістом. Як таке стало можливим
Ціна питання — мільярди доларів і «падіння» хмар
Пошкодження магістралей має катастрофічні наслідки для бізнесу. Яскравий приклад: у вересні 2025 року судно розірвало якорем два основні кабелі в Червоному морі. В результаті компанії в Індії втратили 60% підключення до сервісів Microsoft Azure, а бізнес у Пакистані взагалі залишився без зв’язку. Економічні збитки від цього інциденту оцінили у $3,5 млрд.
Що відбувається, коли кабель рветься у Європі? Трафік доводиться перенаправляти набагато довшими маршрутами, наприклад, через США.
«Це додає близько 150 мілісекунд затримки (пінгу). Цього достатньо, щоб зробити відеоконференції, високочастотний біржовий трейдинг і онлайн-трансляції непрацездатними», — розповідає Тоні О’Салліван, CEO інтернет-провайдера RETN. Це стає ще більшою проблемою з огляду на те, що багато нових європейських ШІ-дата-центрів будуються в Скандинавії, а материкові компанії підключаються до них саме через обмежені балтійські маршрути.
Чому під прицілом опинилися Big Tech
І іранські шантажисти, і російські диверсанти чудово розуміють, по кому вони б’ють. Світовий інтернет сьогодні монополізований жменькою американських корпорацій — так званими «гіперскейлерами».
За даними аналітиків TeleGeography, якщо у 2012 році технологічні гіганти споживали лише 13% міжнародної пропускної здатності, то сьогодні — уже 74%. Компанії Amazon (AWS), Microsoft та Google контролюють близько 70% європейського хмарного ринку. Саме тому КВІР відкрито заявляє, що мета їхнього кабельного податку — змусити гіперскейлерів діяти за іранськими законами.
Ця залежність лякає і саму Європу. ЄС планує втричі збільшити витрати на так звану «суверенну хмарну інфраструктуру» до 2027 року, щоб зменшити залежність від США. Але навіть перенісши сервери на свою територію, дані все одно доведеться ганяти через океанські кабелі.
Що робити ІТ-бізнесу
У середньому у світі щороку фіксують 150–200 випадків пошкодження кабелів. В умовах гібридної війни експерти ставлять «кабельні ризики» на один рівень із кібератаками.
Міжнародна фінансова організація FS-ISAC уже закликала компанії створювати плани аварійного відновлення (Disaster Recovery) з урахуванням обривів оптоволокна. Головне правило — мати альтернативу.
Час, коли підводні кабелі вважалися недоторканними, минув. Захист інфраструктури від диверсантів та політичних шантажистів стає питанням виживання для цифрової економіки найближчих років.