dev.ua переказує найцікавіші думки Бабенка з його виступу на DOU Day.
Софт важливіший за хард, а «люди процесу» не потрібні
На початку великої війни ключовим викликом був хардвер — дронів просто не було. Але зараз, за словами Бабенка, потенціал «заліза» майже вичерпаний, і головна битва розгортається у сфері програмного забезпечення.
Читайте также: До Чого Сниться Корова Жінці: Значення та Тлумачення Сновидіння
Сьогодні у Vyriy близько 30% команди — це софтверні фахівці, хоча ідеальний показник має сягати 60%. Компанія гостро потребує розробників, але не тих, хто звик до комфорту традиційного IT.
Водночас увійти у MilTech простіше, ніж здається. За словами Бабенка, розібратися в налаштуванні автопілота для дрона можна швидше, ніж вивчити найпростішу мову програмування — часто все зводиться до написання базових Lua-скриптів. Люди без релевантного досвіду, які готові швидко вчитися, стають на вагу золота.
Зарплати в MilTech: $1000 для новачка і $12 000 для інженера
Міф про те, що робота в оборонці — це виключно волонтерство з копійчаними зарплатами, вже давно не відповідає дійсності.
За словами Бабенка, людина, яка ще тиждень тому не тримала в руках паяльник, може прийти збирати дрони і заробляти близько $1000. У той час як джуни у класичному IT зараз часто сидять без роботи взагалі.
Зарплати мідлів у Vyriy коливаються в районі $3500 — $4000, а сеньйори отримують від $5000 і більше (іноді $7000–$8000). Але найбільший попит (і найвищі зарплати) — на трасувальників друкованих плат.
Про вигорання і 3 робочих місяці за 1
Робота в MilTech — це важко. Бабенко згадує, як у перший рік війни вони потрекали робочий час і виявилося, що він відпрацював 3 стандартині місяці за 1 календарний. Проте, як не дивно, люди тут майже не вигорають.
Причина в чіткому розумінні результату. Якщо в корпоративному IT ти часто не бачиш, кому потрібна твоя кнопка, то в MilTech твій фідбек — це відео, як твій дрон спалює російську техніку або рятує життя військових. Це дає такий буст мотивації, що люди втомлюються фізично, але психологічно зростають із шаленою швидкістю. В компанії є приклади, коли студенти 3-го курсу за пару років доростали до рівня CTO.
Нинішній технічний директор (CTO) компанії прийшов до них три роки тому, коли ще був звичайним студентом третього курсу Національного авіаційного університету. На той момент хлопцю було близько двадцяти років, а вся команда стартапу налічувала лише зо два десятки ентузіастів.
Читайте также: Степан Гіга Біографія: творчий шлях і особисте життя
Сьогодні ж йому 23 роки, і він керує технічним напрямком у компанії-гіганті, яка масово постачає дрони на фронт. Олексій Бабенко відверто зізнається, що молодому СТО, можливо, ще бракує ідеального розуміння бюрократичних чи управлінських процесів, але він феноменально розбирається в самих технологіях. Завдяки цій технічній експертизі він став однією з тих ключових людей, на яких сьогодні тримається вся компанія. Бабенко підкреслює: такий стрімкий ривок у кар’єрі зараз неможливий у жодній іншій цивільній індустрії.
CEO Vyriy навів ще одну показову історію. Колись до них на збірку дронів прийшов працювати хлопець, який до цього був звичайним барменом. Спочатку йому відмовили, бо він нічого не вмів. Але замість того, щоб здатися, він попросився приходити вечорами у вільний час, щоб просто дивитися і вчитися. Компанія підтримала таку мотивацію, згодом відправивши його на профільні курси. В результаті людина, яку колись не взяли паяти контакти, сьогодні є керівником усього виробництва Vyriy, маючи в підпорядкуванні понад тисячу працівників.
Обидва ці кейси доводять головне правило сучасного українського MilTech: галузі потрібні не стільки ідеальні резюме, скільки люди, готові шалено вчитися і брати на себе відповідальність за результат.
Автономна війна та Термінатор-сценарій
Європейці страшенно бояться створення дронів, здатних самостійно приймати рішення про вбивство. Валерій Залужний якось жартував, що якщо ми таке зробимо, то через рік за нами прийде Сара Коннор. Проте Бабенко впевнений: автономна війна — невідворотна.
3000 власних супутників замість GPS
Окрім дронів-камікадзе, Vyriy має глобальніші амбіції. Одна з них — створення власної навігаційної системи, стійкої до РЕБ.
Компанія планує запустити мережу власних супутників. Бабенко пояснює: технології здешевшали настільки, що запуск одного супутника коштує вже не сотні тисяч доларів, а десятки. Атомні годинники, на яких тримається позиціонування, впали в ціні до $1500.
«Щоб покрити планету хоч якимось позиціонуванням, треба близько 300 супутників. Щоб було прям нормально — 3000 супутників. Це коштуватиме десь $30 мільйонів. Для нас це абсолютно підйомна сума, щоб за свої кошти побудувати новий GPS із захищеним зв’язком. Адже глушіння GPS — це проблема не лише фронту. Завтра це може статися в будь-якому аеропорту Європи і поламати всю логістику у світі», — резюмує Олексій Бабенко.
Читайте также: Fintech Farm Дмитра Дубілета залучає $15 млн на масштабування в Індії та В’єтнамі