Про залякування у війську (з приводу і без)
Вечір, трохи за десяту. З коридору доносяться лайки. Це наш зам комбата зривається на Костика (вигадане ім’я), молодика зі взводу матеріально-технічного забезпечення, який в цей день перебрав і ледве дійшов до кімнати. Костик зазвичай п’є пиво чи коньяк за вечерею з Саничем (старшим за нього років на 25, інтелігентним та люб’язним чоловіком в окулярах з тонкою оправою та доглянутою борідкою, який сприймає Костика як дорослого сина), але п’є тільки в кімнаті, і одразу лягає спати (як я зрозумів, це нормальна практика серед військових). Але не в цей раз.
Читайте также: Вікторія Науменко Колишній Чоловік: подробности личной жизни и карьеры
Зам комбата чутно всім кімнатам. Він розносить ледве стоящого на ногах Костика з усією люттю та зневагою (або принаймні так вдає, для ефекту). Набагато більш тверезий Санич, який довів Костика, на правах старшої по віку людини намагається дуже обережно вставити пару слів, щоб зм’ягчити зама, але сам потрапляє під роздачу і більше не втручається.
Костик заходить до кімнати з посмішкою бешкетника і з виразом обличчя хлопчика, який розбив вазон мами і не насправжки дістав від неї на горіхи. Він довго знімає черевики, засинає одягнутий і починає блаженно хропіти.
Це універсальний багатофункціональний абьюз, який в теорії має на меті спонукати людину до одного (або одразу декількох) з переліченого:
- поводитись в рамках певних норм і правил;
- зробити те, чого вона робити не хоче і не зобов’язана;
- зробити те, чого вона робити не хоче, але забов’язана;
- зробити те, чого вона (або взагалі ніхто) зробити не може;
- працювати більше/уважніше;
- прийняти авторитет старшого;
- просто служить забавою для командира.
Магія цього запугування в тому, що ти ніколи не знаєш, чи воно здійсниться насправді і коли саме. Це військовий кіт Шредінгера: до офіційного (або ні) наказу ти одночасно в піхоті і ні. Дієва сила цього підходу неоднозначна: іноді він працює там, де «виправдано» спровокований, в інший раз у людини є імунітет до змін і ніякі погрози її не беруть. А іноді це сильно шкодить там, де погрози абсолютно непотрібні, що на рівному місці веде за собою стрес, тривогу/депресію, вигорання, і зрештою СЗЧ.
І це там, де людина була дійсно необхідна і ефективна.«Дивись мені, бо в піхоту підеш». Ця фраза часто не має фактичної ваги, навіть якихось істотних передумов і подальших наслідків. Вона автоматична, виривається у командирів несвідомо, як слово-паразит, як нагадування про ієрархію і твоє місце в ній, залежність від людини над тобою, невизначеності твого положення, і зрештою як нагадування про крихкість твого життя.
А Костик все ще не в піхоті, але висновки зробив.
Про перелислокацію в новий регіон
Я тільки почав звикати до служби у великому місті, як наш батальйон перемістили в іншу область. Це зробили так швидко і неочікувано, що підготуватись до переїзду встигли ще менше, ніж в перший раз. Саме тому мене забрали в останній момент на ПАЗі ще з трьома чоловіками та повним автобусом речей: від сумок піхотинців до ліжок та «Прозорої». Всі штабні розсипалися та добиралися до нового місця як могли.
Оскільки мій командир займався справами переїзду і трохи про мене забув, майже тиждень я прожив з піхотною ротою в казармі. Ця будівля в крихітному селі колись була школою, а тепер в кабінетах з портретами відомих діячів громоздились численні сумки, бронежилети та автомати, а в кутах, замість покараних винуватців порушення дисципліни, самотньо гріли буржуйки.
Читайте также: «Немає сенсу втрачати один літак на одну цистерну». Українська Fire Point створила дрон-ракетоносій із дальністю до 500 км
Кожен вечір один з кухарів вмикав музику, яку я не чув з дитинства. Колись, ці пісні були на касетах та грали з ріпучих динаміків Daewoo Lanos мого батька, коли ми їздили на відпочинок в Крим.
Прєсняков зміняв Ані Лорак, після нього Віагра, несподівано жахливий руський шансон, жвава Shakira, медляк MakSim, і ще десятки пісень, які проривались з минулого ледве знайомими спогадами, без назв та імен.
Поряд двоє хлопців довго обговорювали, чи є ШІ Богом, чим сильно дратували кухарґ. Хтось без навушників дивився комедію-боєвик з 2000х про копів, інші спали після маршу, а один скачав не менше 50 ігор, в кожну з яких грав не більше півгодини.
В перший день, приблизно о першій ночі, хтось зайшов до кімнати:
— Пʼять хвилин і я чекаю першу людину на чергування!
Тиша.
— Мужики, бл*ть, ви зараз всі підете! Я щось незрозуміле кажу, чи як?!
Хтось подав голос, завʼязалась розмова. Ми мали отримати магазин, та обходити будівлю, кожен по 15 хвилин.
Я вправно заховав свій автомат, який ніхто не бачив, до того ж вже був діловодом, тому після дискусії між собою інші вирішили, що я можу й далі спати (що через галас і постійний храп було неможливо). Я заснув ближче до третьої, коли наша кімната закінчила чергування.
— ГРАНАТА!
Прокидаюсь. Напів четверту. Кімната миттєво наповнилась димом. Мені пощастило, що я спав в одязі і встиг швидко вибігти. Незадоволені люди з кашлем та автоматами викатувались у морозний двір, де простояли хвилин сорок.
Ті, хто забув автомат в кімнаті, мали присісти 300 разів. Всі інші — 150, бо «довго чухались». Насправді, ніхто не присів більше 30. Я пройшовся через натовп і зустрів хлопців, з якими проходив БЗВП. За цей час вони встигли пожити в ВОПах та пройти ще пару навчань. Схудлі та втомлені, вони вже сприймали цю подію як щось буденне. Людина швидко до всього звикає.
Читайте также: Платні підписки у Facebook, Instagram і WhatsApp:
за $3,99 можна переглядати сторіз анонімно
На щастя, в цій казармі це була моя перша і остання безсонна ніч.