Життя до війська
— Розкажіть про свій досвід в IT: як ви потрапили в індустрію і скільки років пропрацювали?
Я закінчив Запорізьку державну інженерну академію у 2003 році з червоним дипломом. Отримав фах «Спеціаліст програмного забезпечення автоматизованих систем». Після випуску одразу влаштувався програмістом, а згодом став начальником відділу в «Укртелекомі» — ми працювали в таксофонному цеху. Там я пропрацював рік.
Читайте также: Amazon зірвала ШІ-джекпот: частка компанії в Anthropic тепер оцінюється у $74 млрд
Після одруження переїхав у своє рідне місто, і моя IT-кар’єра надовго перервалася. У містечку на 16 000 населення просто не було потреби в програмістах. Я працював фахівцем у бухгалтерії в держсекторі, звʼязківцем, приватним підприємцем тощо, але з програмуванням пов’язаний не був.
Повернувся я в професію аж у 2021 році. Хлопці, з якими я ще у студентські роки жив у гуртожитку, покликали мене назад. У Запоріжжі в них була своя фірма Face IT. Я приєднався до них на початку 2022 року як Ruby розробник. Під час повномасштабного вторгнення ми співпрацювали два роки. Здебільшого я займався не вебпрограмуванням, а Data Science: парсингом вебсайтів, скрапінгом, збором інформації, її аналізом та записом у бази даних.
З останнього — останні пів року до мобілізації я працював як SQL-розробник на мережу мультимаркетів «Аврора».
Мобілізація: ВЛК, взвод охорони та «день бабака» в ТЦК
— Як саме ви мобілізувалися і коли це відбулося?
Я переселенець, родом із Херсонської області. Крім того, маю серйозне невиліковне захворювання — артрит. Через стан здоров’я я взагалі не планував, що мене мобілізують. Але людей не вистачає, тому залучають дедалі більше категорій населення, на які раніше не звертали уваги.
У серпні 2025 року до мене на вулиці просто підійшли працівники поліції разом із представниками ТЦК та перевірили документи. Сказали, що підпадаю під мобілізацію. Я пройшов ВЛК і згідно з моїм діагнозом мене визнали обмежено придатним.
З 24 серпня 2025 року мене зарахували до Калуського РТЦК та СП, у взвод охорони. Попри те, що я повідомляв про свою вищу освіту і що я програміст та можу бути більш корисним державі, мене призначили туди, де знайшли вільне місце.
Пів року я служив у роті охорони: ходив у наряди, просто стояв на брамі. Моя робота полягала в тому, щоб відкривати двері, пропускати чи не пропускати відвідувачів, скеровувати їх до потрібних кабінетів чи в ЦНАП. Я просто охороняв будівлю ТЦК.
Перші спроби змінити систему: відбір на «Оберіг» та поліграф
— Ви зверталися до керівників із проханням перевести вас на більш відповідну посаду? Якою була реакція?
Так, я звертався і казав про це. Навіть у військовому квитку, який мені видали при мобілізації, врахували мою професію і записали ВОС — «оператор спеціального програмного забезпечення».
У грудні 2025 року я побачив новину з Defense-форуму, де тодішнє керівництво Міноборони анонсувало створення IT-вертикалі в ЗСУ. Я вирішив: раз я вже у війську, мої знання мають приносити користь, а не просто охороняти приміщення в західних областях, де немає явної загрози від ворога.
На початку 2026 року мене направили до Львова на курси операторів системи «Оберіг». Це було ніби прескрін-інтерв’ю. Але з нового року ввели правило: всі нові оператори «Оберегу» мають пройти поліграф, а до поліграфа допускали тільки за наявності статусу УБД. Нас приїхало 40 людей, і четверо, включно зі мною, були без УБД. Нам просто сказали: «Вибачте, дякуємо». Ні освіта, ні навички не мали значення — через два дні нас відправили назад у частину.
Шлях до офіцерського звання та бюрократичний глухий кут
— Як ви врешті-решт дізналися про посаду цифрового офіцера?
Я почав постити повідомлення на LinkedIn, намагаючись достукатися хоча б до пресслужби Міністерства оборони, щоб зрозуміти, як долучитися до IT-вертикалі. В особисті мені написав Артем Романюков (очільник Директорату цифрової трансформації на той момент). Він сказав почекати, бо порядок долучення ще готується, але наголосив: офіцерське звання для цієї посади є обов’язковим.
Оскільки в мене був лише диплом державного зразка без військової кафедри, я вирішив отримати первинне офіцерське звання. Мої командири в ТЦК не заперечували. Я почав обдзвонювати академії у Львові, Одесі, Києві. З’ясувалося, що на базі Київського ВІТІ (Військового інституту телекомунікацій та інформатизації) є курс L1А + L1Б, де віковий ценз до 45 років. Навчання триває 5 місяців.
У лютому 2026 року я почав проходити додаткову ВЛК саме для навчання у ВНЗ. Ми з кадровою службою Калуського ТЦК зібрали всі документи. Оскільки я мав звання солдата, мене мали б виключити з частини та відправити на навчання, а далі вже Генштаб вирішував би, куди мене розподілити.
Але виникла проблема — інститут не міг мене допустити до іспитів. Перелік кандидатів мав затвердити Головне управління зв’язку та кібербезпеки при Генеральному штабі. А як зробити так, щоб вони про мене дізналися — ніхто не знав. Я писав запити в Міноборони, Генштаб, але отримував стандартні бюрократичні відписки. В результаті я не встиг на березневий набір (документи приймали до 3-го числа), а наступний мав бути аж у червні. Майор з приймальної комісії сказав: «Ви нам на 99,99% підходите по документах, але вам треба потрапити в ті списки».
Пошук альтернатив: ДССТ, 3-й та 12-й армійські корпуси
— Що ви робили ці три місяці очікування?
Зв’язківці в моїй роті охорони порадили: «Тобі простіше перевестися напряму в бойову частину, так швидше потрапиш на IT-посаду».
Паралельно, з січня 2026 року йшов пілотний проєкт цифрової вертикалі в ДССТ (Державна спеціальна служба транспорту). Я дзвонив туди на гарячу лінію. Там були вакансії, причому штаб-сержантські, тобто офіцерське звання не вимагалося. Але перевестися із ЗСУ до ДССТ (яка є структурним підрозділом Міноборони) виявилося бюрократично дуже проблематично.
Тоді я знайшов вакансії в Третьому армійському корпусі. Пройшов співбесіду, де були технічні фахівці та командири підрозділів. Спершу мене розглядали на підрозділ техпідтримки — умовно, на роль «енікейщика»: налаштувати Wi-Fi, перевстановити драйвери, перевірити 2FA на телефоні. Після наради вони вирішили перенаправити мене у групу Служби захисту інформації. Ми підійшли один одному і вже готували документи.
Але буквально за пару днів мій батько надіслав мені у WhatsApp повідомлення: 12-й армійський корпус шукає людей саме в IT-вертикаль! Там був чіткий перелік посад: Project Manager, Product Manager, Product Support, Business Analyst, Data Analyst.
Я написав їм, вислав резюме. Зі мною зв’язалася начальниця відділу цифрової трансформації. Вона подивилася моє CV і сказала: «По навичках з усіх, кого я співбесідувала, ви підходите найбільше». Я відмовив Третьому армійському корпусу і погодився на перехід сюди.
Ми оформили все за тиждень через застосунок «Армія+». Оскільки я переводився з тилової частини в бойову, погодження командира частини, з якої я відбував, навіть не було обов’язковим. Так я став штаб-сержантом 3-ї категорії з цифрового розвитку на рівні штабу.
— А як вирішилося питання з офіцерським званням?
У структурі нашої частини є три посади: один CDTO (цифровий офіцер) і два штаб-сержанти. Оскільки я йшов на посаду штаб-сержанта, офіцерське звання вже не вимагалося.
Читайте также: Середня зарплата в Україні у квітні: IT-сектор залишається лідером, але фіксує спад
Але в березні Президент підписав указ про особливий спосіб набуття офіцерського звання для IT-вертикалі. Кандидатуру розглядає і підписує наказ безпосередньо міністр оборони. Наш штат зараз заповнений, і скоро підніматиметься питання про рекомендацію когось із нас трьох на офіцерську посаду. Якщо це буду я — чудово. Якщо хтось із моїх колег, які мають більше військового досвіду, я теж буду радий служити поруч із ними як штаб-сержант.
Реалії служби в ІТ-вертикалі
— Чим саме ви зараз займаєтеся і наскільки це збіглося з вашими очікуваннями?
Чесно кажучи, я розраховував, що буде розробка, або хоча б аналіз даних (в вимогах були Python та SQL). На співбесіді мене спитали: «Потягнеш?». Я подивився PDF-документ з вимогами від Артема Романюкова і відповів: «Як Business чи Data Analyst приступаю хоч завтра на 100%. А от Technical Writer, Project Manager чи Product Support — треба буде на 80-90% підучитися».
Я прибув у частину 30 березня 2026 року. Служба була новостворена, і ніхто не знав, чим ми маємо займатися. Спочатку ми бралися за все підряд: у когось принтер відвалився — біжимо ремонтувати; треба програму встановити — допомагаємо; треба електронний документообіг налагодити — теж ми.
Потім ми почали дуже багато вчитися. Я пройшов усі курси в «Армія+», курси на порталі «Дія.Освіта» (там був курс, де спікером виступав Михайло Федоров, ще коли був міністром цифрової трансформації). Також пройшов курси з кібербезпеки від Cisco та CS50 від Гарварду. Наприкінці квітня в «Армія+» вийшов спеціальний курс про цифрову вертикаль від Олега Берестового та Артема Романюкова, і додаткові інструкції від Міноборони.
— Як ви сприйняли те, що не будете писати код?
Я достатньо гнучкий. Звісно, хотілося б кодити (я навіть подавався на вакансію до Defense AI Center, коли побачив новину). Але я розумію позицію Міноборони: тут є жорсткі питання безпеки. Якщо мої колеги на місцях бачать проблему, їхня перша думка — написати код. Але ми можемо не врахувати вимоги захисту інформації, систему не пропустять у Міноборони, або її використання буде на власний страх і ризик.
Наша задача інша: ми маємо написати технічні вимоги (user story) до розробників. Ми працюємо як Product Managers і Business Analysts. У ЗСУ офіційно існує понад 20 інформаційних систем, а по факту різних нішевих рішень може бути сотні. У всьому цьому треба розібратися. Це абсолютно новий фронт робіт, і я сприймаю це як дуже цінний досвід.
Робочий день та «керований хаос»
— Розкажіть детальніше про ваш робочий день. Яке зараз навантаження?
Оскільки ми в армії, ми працюємо без вихідних: з 8:00 до 18:00 у штабі, а решту часу на телефоні, якщо виникають авральні ситуації.
Перше, що ми зробили (як і було вказано в інструкціях) — проінспектували всі служби частини. Два тижні ми їздили по службах логістики, тилу, фінансів, стройовій. Сиділи з блокнотиком і записували: чим користуєтесь, які є проблеми? Я цивільна людина, і для мене це було відкриттям — побачити, як всі ці служби взаємодіють як єдиний організм.
Зараз ми робимо повторний аудит. Пряма вказівка Міноборони: шукайте, де інформація дублюється або переписується руками. Наприклад, коли дані просто копіюють зі старого Excel-файлу в інший. Якщо десь ведеться паралельний облік (наприклад, нову систему вже впровадили, але старий Excel продовжують вести як первинну документацію) — це проблема. Ми шукаємо причини цих ботлнеків і намагаємося їх усунути.
Тому ми присутні на всіх семінарах по нових ІКС. Ми маємо розуміти: чи потрібен окремий ноутбук, які безпекові вимоги, чи достатньо технічно підковані користувачі, чи потрібне їм додаткове навчання.
— Які зараз головні пріоритети у вашій роботі?
Як озвучував Артем Романюков, на 2026 рік є три основні пріоритети:
Облік персоналу (система «Імпульс»): максимальний облік актуальної інформації про кожного військовослужбовця. Ми постійно працюємо з користувачами цієї системи і допомагаємо їм наповнювати базу.
Електронний документообіг (СЕДО): відмова від паперового документообігу. Ми консультуємо користувачів, заводимо нових, оформлюємо їм фізичні ключі доступу («алмази»).
Застосунок «Армія+»: Міноборони хоче зробити його основним додатком для військовослужбовців. Ми самі в ньому не працюємо, але контролюємо статистику на рівні частини: скільки рапортів було подано та опрацьовано. Якщо показники просідають, одразу з’ясовуємо причину і допомагаємо налагодити процес.
Поради для айтівців та ставлення до помилок
— Якщо програміст, що зараз мобілізується, хоче саме писати код — йому не варто йти в IT-вертикаль?
Точно не варто. Нещодавно заступниця міністра Оксана Ферчук та Олег Берестовий пояснили, що потреба в цифрових офіцерах величезна. Спочатку планували набрати 7000–8000 людей, зараз план скоротили до 2000, і з них закрито лише 800 посад.
Але якщо ви туди підете, ви будете «нервовою та кровоносною системою» армії — менеджером змін, а не програмістом. Якщо людина хоче саме кодити, їй треба шукати вакансії на Lobby X (наприклад, Data Analyst, Machine Learning чи Computer Vision у відповідні підрозділи).
— А на що звертати увагу тим, хто все ж таки хоче стати цифровим офіцером?
Вам потрібен мінімальний досвід в IT і надзвичайно сильна мотивація робити зміни. Ця мотивація допоможе вам не здатися, коли ви зіткнетеся з армійською специфікою, субординацією чи командирами, які взагалі не розуміють айтішної мови.
Якщо ви прийдете з думкою: «Я бачу проблеми, я зараз поламаю цю систему і зроблю все по-своєму» — це не спрацює. Тут критично важливо вміти працювати в команді, а не бути одноосібним лідером.
— Чи є якісь бонуси на цій посаді? Чому варто йти саме сюди?
По-перше, керівник відділу цифрової трансформації на рівні частини автоматично отримує посаду заступника начальника штабу. Це дуже висока посада. Міноборони зробило це навмисно, щоб додати цій людині ваги і щоб командири до неї прислухалися. Ми відчуваємо себе під особливою опікою директорату цифрової трансформації.
По-друге, тут створена унікальна атмосфера: за помилки не карають, а допомагають їх виправити. Ми як першопрохідці. Коли відбувалася цифровізація медицини, цифрових офіцерів саджали лише на рівні обласних закладів, а ми працюємо безпосередньо у військових частинах.
Міністерство максимально зацікавлене в тому, щоб у нас усе вийшло. Нам дали своєрідний карт-бланш. Навіть той факт, що людина може прийти зі старту та отримати офіцерське звання без військової кафедри та бойового досвіду, свідчить про те, наскільки держава цінує цю роботу. Тому це реальна можливість стати драйвером змін і зробити дійсно щось корисне для країни.
Читайте также: Катерина Усик Зріст, Вага: биография, личная жизнь и карьера