Від боксу до коду
Богдан народився і виріс у Сумах. Його перша велика дисципліна в житті — не програмування, а спорт. 18 років він займався боксом, став майстром спорту і чемпіоном України до 22 років. Це сформувало звичку працювати через біль, втому і сумнів — рису, яка потім дуже знадобиться і в IT, і на війні.
Читайте также: ГУР заявило, що рф уперше атакувала Україну новим ударним БпЛА «Герань-5»
Паралельно він здобув дві вищі освіти — у Сумському національному аграрному університеті та Сумському державному університеті. Але реального відчуття «свого місця» не було.
Певний час Богдан працював водієм у країнах ЄС. Він об’їздив майже всю Європу, а згодом зупинився в Берліні. Там, у довгих робочих днях, вперше з’явилася чітка думка: він хоче займатись чимось складнішим, ніж просто фізична робота.
Рішучий момент настав після дзвінка друга зі США. Той запропонував фінансово допомогти, якщо Богдан повернеться в Україну і вступить у школу програмування Ucode. Допрацювавши місяць Богдан уже збирав речі для повернення додому.
Ставка на iOS
Ucode відкрив для нього світ IT — але не одразу стало ясно, куди рухатись. Спроба піти у full-stack не зайшла — за словами Богдана, було забагато всього й мало відчуття контролю.
Все змінив знайомий, який працював iOS-розробником. Він почав допомагати Богдану з Swift і мобільними застосунками — і тут щось «клацнуло».
Після навчання він шукав роботу в Києві, але швидко зрозумів: рівень столиці ще не тягне. Повернувся в Суми, де випадково побачив вакансію iOS-розробника. Пройшов співбесіду — і отримав роботу з мінімальною зарплатою, але максимальною відповідальністю.
Його перший великий проєкт, згадує айтівець, був справжнім пеклом: старий таск-менеджер, який роками не підтримували, 5500 помилок при запуску коду.
24 лютого, Суми
Війна застала Богдаана вдома. «Для мене це був звичайний день. Я одразу сказав — з міста не поїду. Думки були тільки про те, щоб не віддати місто ворогу, я просто не знав, куди бігти і що робити, і яку користь можу принести своєму місту», — розповідає хлопець.
Суми, згадує він, в перші дні були фактично в напівоточенні. Російські війська заходили в місто, було хаотично і страшно. Родину він відправив у Польщу, а сам залишився.
Він ходив по військкоматах і ТРО — його ніде не брали, просто записували в списки. Тоді хлопецб сам пішов на блокпост біля дому, на трасі на Київ. Там він і знадобився.
Так почався шлях, який згодом привів айтівця до Руху опору, а потім — до Сил спеціальних операцій.
Від розвідника до оператора дронів
За час служби Богдан був і піхотинцем, і розвідником, і пілотом дронів, і інструктором. Частину своєї нинішньої посади він не може розкривати, але каже просто: «Зараз я на своєму місці».
Технічне мислення з IT виявилося критично корисним. Уміння швидко розбиратися в новому, шукати рішення, лагодити техніку — це буквально рятувало місії.
Як народився HONOR CODE
Нині Богдан — власник та ідейний натхненних бренду одягу Honor COde. Ідея бренду, за його словами, з’явилася не в офісі і не в маркетинговому брейнштормі. На початку вторгнення в Богдана й колег не було форми. Всі ходили в чому доведеться — зелені куртки, чорні худі, старий цивільний одяг. Потрібно було якось відрізняти «своїх».
Читайте также: Епоха гуманоїдів та фізичного ШІ. 9 роботів та нечуване від NVIDIA на виставці CES-2026
Одного разу в Дружківці Богдан побачив мурал з написом: «Росія впаде, коли зійде українське сонце».
І подумав: а що, якщо зробити одяг, який носитимуть лише ті, хто поділяє цю ідеологію? Так з’явився HONOR CODE.
Назва бренду теж народилась не випадково «.Я хотів закласти в неї все, що відчував на початку вторгнення: те, що бачив у своїх побратимах і друзях. Всі якості, які відчував в собі. Просто набирав текст, що відчував і писав історію», — розповідає айтівець.
Стартап між ротаціями
Богдан почав із проблеми, знайомої кожному солдату: неможливо знайти нормальні футболки: або тканина погана, або крій не витримує, або колір не той.
Він почав шукати тканини, фабрики, тестувати лекала. Три виробники не підійшли. Перешивали по кілька разів. Бірки міняли знову і знову. «Я хотів створити те, що хочу носити сам. Якісне. Витривале», — ділиться хлопець.
Старт бізнесу коштував близько $4000 — практично всі свої заощадження богдан витратив на фенш-стартап. І далі, каже хлопець, він просто реінвестував усе, що заробляв.
Він зізнається: неодноразово думав покинути цю ідею. «Допомагала дружина яка постійно мені казала, що це тільки початок, продовжуй, а також найближчі друзі, які мене підтримували і словом і ділом», — розповідає він.
Наразі Богдан не розглядає повернення в якісь терміни. Пояснює: «Розумію, що як підприємець я повинен це знати, але розширення і масштабування зараз на першому місці», — зауважує він.
Богдан переконаний: його одяг — не для якоїсь визначеної вузької категорії користувачів.
Наразі команда проєкту — це дві людини, з якими Богдан працює щодня, і ще троє долучаються ситуативно, коли цього потребує процес.
Поки що Богдан торгує в інтернеті і не планує відкривати шоурум чи офлайн-точку продажу іншого фрмату. «Поки що не планую, саме через те що я не можу бути там присутнім. Недостатньо медійності для відкриття шоуруму», — пояснює він.
Страх після перемоги
Одна з найболючіших тем для Богдана — що буде з ветеранами після війни. «Я боюся, що ми будемо нікому не потрібні. І в IT-спільноті теж», каже хлопець. І додає: «Людині, яка повернулася з війни, потрібно не співчуття, а шанс». Чоловік вірить: вакансії джунів або трейні, допомога в відновленні начок і хоча б зарплата, щоб прожити поки вчишся знову ходити, будуть доступні ветеранам.
Після перемоги Богдан планує реалізувати дві речі: повернутися в iOS-розробку — вже з урахуванням AI — і масштабувати HONOR CODE. «Це не тільки про війну. Це про те, ким ти є», — аргументує він.
Підтримати HONOR CODE можна Instagram. І для Богдана підтримка — це не лише покупка: «Це впізнаваність. Це сигнал, що ти не один».
Читайте также: Коли українці матимуть більше електроенергії: у Кабміні назвали дедлайн
https://dev.ua/news/honor-code-1768193247