Шлях до ІТ
Богдан живе зі спінальною м’язовою атрофією (СМА), пересувається на інвалідному візку і потребує сторонньої допомоги, проте його інтелектуальний потенціал та жага до знань завжди виходили за межі фізичних обмежень.
У 2017 році після складання ЗНО хлопець не зміг вступити до вишу, оскільки заочну форму навчання скасували прямо перед початком семестру, хоча на сайті вона була вказана як доступна.
Ця несправедливість змусила Богдана шукати альтернативні шляхи заробітку в інтернеті. З 16 років він займався продажем ігрових цінностей (RMT), намагаючись забезпечити собі хоча б часткову фінансову незалежність.
Проте він розумів, що це не та сфера, яка дозволить йому повністю утримувати себе та будувати майбутнє, тому у 2021 році Богдан розпочав свій шлях у програмуванні, обравши напрямок фронтенд-розробки.
«З 16 років я намагався заробляти онлайн, але цього було недостатньо для самостійного життя. У 2021 році я почав самостійно вивчати програмування. У 2022 році через війну вибився з колії, але з вересня повернувся до навчання і за три місяці інтенсивної роботи закріпив основи створення сайтів», — розповів Богдан.
Богдана надіслав понад сотню заявок, але зіткнувся з глухою стіною мовчання або шаблонними відмовами навіть після успішного виконання тестових завдань, на які іноді витрачав цілі дні. Найбільше його гнітила відсутність фідбеку. Він не міг отримати жодної підказки щодо того, де саме припустився помилки.
Від Front end до Unity
Богдан виокремив дві ключові проблеми, що заважали працевлаштуванню: відсутність офіційного диплома та комерційного досвіду.
Щоб розв’язувати питання досвіду, він перейшов у сферу гемдеву і протягом двох років разом із другом розробляв 2D survival-action гру на Unity.
Найбільше у розробці ігор йому подобається розв’язувати складні задачі. Його захоплює процес, коли отримуєш завдання, у якому спочатку нічого не розумієш, і доводиться занурюватися у вивчення теми з нуля. Часто трапляється, що готових рішень просто не існує, тому доводиться винаходити власні.
«Коли отримуєш таску, про вирішення якої нічого не розумієш, і починаєш шукати та вивчати все, що її стосується… а коли все-таки виконуєш таку задачу, то це справжній кайф та відчуття, що ти ростеш як розробник», — розповів Богдан.
Паралельно з розробкою гри він продовжував відгукуватися на вакансії, вже вказуючи реальні навички розробки.
«На прохання вказати на мої недоліки я завжди отримував мовчання. Якщо ж моє рішення настільки погане, то як я можу зрозуміти, як мені стати кращим? Руки опускалися, і я зрозумів, що у мене дві проблеми — відсутність вищої освіти і досвіду», — поділився Богдан своїми роздумами.
Коли Богдан почав отримувати більше відповідей на вакансії Unity розробника, з’явився новий непереборний бар’єр. Багато компаній, навіть за умови дистанційної роботи в майбутньому, вимагали фізичної присутності кандидата в офісі на випробувальний термін протягом 1–2 тижнів, що для Богдана є фізично неможливим.
Компанії намагалися вберегтися від шахрайства, але автоматично відсікали людей, які технічно здатні виконувати роботу, але не можуть подолати поріг офісу.
Бюрократичне пекло та освітній глухий кут
Паралельно з пошуком роботи Богдан протягом трьох років намагався пробити бюрократичну стіну Міністерства освіти, щоб вступити до вишу за співбесідою, оскільки складати НМТ йому не дозволяв стан здоров’я.
Комісія університету стверджувала, що не знає, як діяти, бо «таких випадків не було», і направляла його до міністерства, а МОН відписувало, що цим питанням має займатися саме комісія вишу.
Це «замкнуте коло» бюрократії та відмови роботодавців стають дедалі критичнішими, оскільки час іде, а рідні Богдана, які за ним доглядають, не стають молодшими. Питання того, хто опікуватиметься ним у майбутньому, залишається відкритим, і єдиним виходом Богдан бачить професійну реалізацію, яка дозволить йому самостійно забезпечувати своє життя.
«Останнього разу при подачі в комісію ВНЗ усіх можливих документів я потрапив у замкнуте коло. У них не було таких випадків, отже вони не знають, що зі мною робити, направили мене до міністерства. На питання до міністерства відповідь була такою — „Цим повинна займатися комісія вузу“», — підкреслив Богдан у коментарі для dev.ua
Реалії ринку праці: «Ми з такими не працюємо»
Найболючішим етапом стали відверті відмови. Богдан не приховує свою інвалідність, і хоча багато хто питав про можливість очного стажування, справжній шок викликали випадки прямої дискримінації. Лише протягом 2025 року він тричі почув фразу, яка перекреслювала його професійні навички.
Богдан припускає, що бізнес може боятися юридичних складнощів при прийнятті чи звільненні людей із першою групою інвалідності, хоча сам він не звертався до служби зайнятості чи правозахисників, вважаючи, що має бути передусім «вигідним» як фахівець.
«У мене на це була одна думка… можливо з прийняттям та звільненням таких людей є якісь проблеми зі сторони закону, але це лише моя думка на цю тему», — зауважив розробник у спілкуванні з dev.ua.
Богдан продовжує шукати компанію, яка готова надати реальну віддалену роботу без вимоги «прийти в офіс на два тижні». Його здоров’я погіршується, а рідні старіють, тому питання самозабезпечення стоїть гостріше, ніж будь-коли.
Читайте также: У 2026 році на ШІ витратять більше грошей ніж на першу висадку людей на Місяць
«Я прошу не співчуття, а допомоги та можливості», — резюмував Богдан.
https://dev.ua/news/bohdan-shvetz