Рубрика: IT

«Що я зрозумів після 10 років в IT і чого не вчать на жодному курсі? Мій шлях в IT почався ще у 2012, коли я писав прості речі на Ruby on Rails. З того часу технології змінювались, змінювались ролі, стек, компанії. Але є речі, які залишаються актуальними і про які чомусь не говорять на курсах», — зазначив він. 

Ось кілька з них:

1. Спокій — це суперсила. У кризових ситуаціях виграє не найрозумніший, а той, хто не панікує і системно вирішує проблему.
2. Не код, а люди вирішують. Уміння слухати, домовлятись і просто не бути токсичним критично важливе. Більшість факапів стаються не через поганий код, а через погану комунікацію.
3. Pet-проєкти можуть дати більше, ніж будь-який туторіал. У них ти сам собі і CTO, і дизайнер, і DevOps. Це прискорює розвиток у 3 рази.
4. Вигоряння — не міф. Якщо працюєш без балансу, згориш навіть у «роботі мрії». Регулярний відпочинок і зміна фокусу must.
5. AI вже тут. І краще з ним подружитись. Навіть прості інструменти сьогодні можуть зекономити тобі години часу щодня.

«І найважливіше: твоє зростання не завжди буде лінійним. Іноді ти застигнеш на місці, іноді зробиш крок назад, але це теж частина шляху», — резюмував розробник. 

«Потрібна порада старших. Мені 16, я вивчаю веброзробку (маю базові знання), також маю хороший рівень англійської. Я б хотіла розвиватись в ІТ. І от запитання, чи потрібно вступати в університет, чи краще піти на онлайн-курси? Також цікавить якщо вже розвиватися в цій сфері та вступати до університету, яку спеціальність краще обрати? Буду вдячна кожній пораді!» — запитала користувачка з ніком olexandra101 .

У відповідь айтівці насипали цілий стос корисних порад. Ми обрали найцікавіші. 

«Освіту можна отримати й пізніше, більш свідомо підходячи до питання. Це чисто пострадянська фішка — тікати зі школи в універ одразу. Якщо зараз є можливість — шукайте практику в продуктових компаніях. Доступ до реального коду та практик важливіший за зарплату. І так, ніякого аутсорсу, гемблінгу чи беттінгу. Так, там є гроші, але цим зіпсуєте собі резюме. Гроші будуть, але пізніше», — р адить бренд- і бізнесідиректор ЛУН Денис Суділковський.

«Раджу вступати у ВНЗ, щоб отримати ту базу, яку не дають на курсах. Але вже після 1–2 курсу шукати парт-тайм роботу, щоб отримати комерційний досвід. Ваше майбутнє у ваших руках», — зазначає айтівиця з ніком ireally.needit.

Розробник Давід із ніком maerd_tsedlo_eht зазначає наступне: «Тут бачу, що чимало радять університет, сперечатися з цим не буду, краще пораджу ось що. Якщо підеш на будь-яку зі 120-х спеціальностей, тобі треба дуже добре знати математику й фізику (останнє не всюди є, але це ти можеш уточнити за навчальними програмами). І знати добре треба не на шкільному рівні, а заздалегідь готуватися. Можеш попросити першокурсників покидати тобі лекцій і підручників із вишмату, матаналізу, коли будуть канікули, вивчай наперед, хоча б потрохи. Це те, що допоможе тобі в універі».

« Іди до вишу. Не слухай тих, хто каже, що ШІ всіх замінить. Якщо людину заміняє молоток, то і без нього то був фахівець так собі. Курси ніхто не заважає проходити в паралелі. Подивися в сторону ЖДТУ, там дуже сильна ІТ-підготовка», — радить розробник із багаторічним досвідом Сергій Бабіч. 

«Років 5 назад я б сказав, що краще курси. Зараз скажу, що якщо є час, — краще універ. Будь-яка інженерна спеціальність хоч якось повʼязана з програмуванням. І справа не тільки в знаннях, а і в самому сертифікаті, бо він і дає більші можливості при ревокації, і є першою лінією відсіювання кандидатів (із двох кандидатів з однаковим стажем більше шансів у кандидата з освітою, а коли кандидатів багато, то без освіти часто відсіюють зразу). Але треба памʼятати, що більшість знань добувають поза універом», — наголосив користувач із ніком kroshmelot .

Розробниця з ніком briertea радить заочну форму навчання. «Я б зараз сказала — технічний чи „близькотехнічний“ виш, заочно (поки така опція є). Паралельно — курси, портфоліо й пошук стажувань/роботи. Так є можливість одночасно й роботу отримати, і вже мати освіту, і не бути після закінчення виш загубленою душею. Я ж свого часу обрала роботу, зараз наздоганяю, але відчуваю, що такі рішення от саме зараз звужують можливості, особливо коли йдеться про потенційну релокацію (хоча я особисто ні про що не жалкую)», — зазначає вона.

« В інтернеті є відкриті курси від топових університетів світу, типу Гарварду, де можна пройти базу. Для визначення з напрямом я б орієнтувався на декілька чинників: ai proof (тобто мала ймовірність бути повністю заміненим на автоматизацію) та великий поріг входу (більше шансів залетіти на ентрі-позицію). Для цього потрібно дослідити ринок, його вимоги. Ну і щоб напрям викликав цікавість — бо без цього буде ще важче», — радить айтівець oleksandr_rabchuk . На його думку, користь від університету тільки в нетворку й фундаментальних знаннях. Тому, переконаний фахівець, витрачати зараз чотири роки на навчання в універі без гарантій того, що воно буде якісним, а викладачі розпалять жагу до знань, дуже ризиковано.

«Краще почати все-таки з універу інженерна база + знайомства + навички стресостійкості та жорстких дедлайнів + оптимальних рішень. У Львівському є Інтернет речей, КПІ непогано надає базу для програмування, або Кнуба з автоматизацією виробництва. Курси можна паралельно з універом. Імхо, оптимально обрати наближену спеціальність, щоб в перспективі можна було мати «запасний аеродром», — зазначає користувачка з ніком marine.jewerly.

Більше порад тут. 

«Ну що ж… Тепер і трейні повинні мати досвід. В Україні якісь нереальні вимоги до кандидатів. Це ганьба якась якщо чесно. Рекрутери? Ви як гадаєте?», — написав він, оприлюднивши скриншот з описом вакансії. 

Його допис викликав неабияку цікавіть у спільноти.

Погоджується з  автором допису Руслан Моісеєнко, Full Stack Engineer. «Погоджуюсь, ганьба. Бо тоді нема розуміння, хто такий трейні, хто такий джуніор, і так далі. Завжди було так: трейні, це той, який ще має пройти підготовку до того, як мати реальний досвід на реальному проекті», — каже він. . 

Олекса Мащиць, засновник спільноти QA Україна, зазначає, що Trainee — це позиція у компанії, а не рівень підготовки фахівця. «Звісно, ця позиція пов’язана з рівнем та має на увазі, що рівень найнижчий. Проте, суворо дорівнювати трейні з людиною без досвіду не варто. Це роблять більшість айті курсів, щоб виправдати достатність освіти, яку вони пропонують студентам. Якщо замовлень багато, а людей не вистачає, це означає, що компанії отримують більше грошей та можуть вкладати їх у розвиток молодих фахівців. В такі часи вимоги до трейні можуть знижуватися. У часи, коли замовлень мало, немає й бюджетів на щось інше, ніж виконання актуальної роботи, тому більшість компаній взагалі відмовляються не тільки від трейні, але й від джунів», — каже він. 

За переконанням Олекси, це нормальна ситуація. «Бізнес не зобов’язаний займатися освітою, бо освіта не є його основною діяльністю та метою. Але компанії залюбки беруть на роботу навіть без досвіду, якщо кандидат тямущий та хоче й продовжує вчитися (навіть самостійно)», — переконаний фахіець.

 На думку інженера Марка Кравченка цим ринок просто показує що зараз такого рівня спеціалісти не потрібні. «Що вони цим хочуть сказати? Щоб стати трейні — йди закінчи бакалаврат, пройдеш пів року практики на якомусь підприємстві під час навчання, а потім приходь до нас. Чому? Тому що війна в країні, весь айті ринок перекинули на індусів», — аргументує він.

«Чим менший попит на робочу силу, тим вищі вимоги. Все закономірно», — констатує WordPress Full-Stack Developer  Арсен Казидуб. 

Тим часом Senior QA Engineer Борис Кузьменко вважає, що описані у вакансії вимоги — адекватні. «Та нормальні вимоги наче. Пів року навчання і самопрактики з курсами або без — саме воно, як на мене. Там же не написали: 3+ років у комерційному ІТ. Чи трейні — це людина з вулиці яка захотіла стати айтішником, але ще нічого для цього не зробила?», — зазначає він.

Тим часом В’ячеслав запитав думки рекрутерів на описаний кейс.

Вікторія Цвинтарна, Recruiter at Netpeak Group, каже, що варто розуміти, що вимоги до вакансій формує компанія, а не рекрутер. «Ми лише виконуємо свою роботу — шукаємо кандидатів за заданими критеріями. Якби залежало тільки від нас, ніхто б не писав вимогу „трейні з 10 роками досвіду“ — такого кандидата просто не існує або шукати його доведеться вічно. Тож проблема явно не в рекрутерах, а в нереалістичних очікуваннях компаній. Ми й самі розуміємо абсурдність таких умов і намагаємось впливати на адекватність профілю там, де це можливо. Тому дорікати рекрутерам у тому, що „нас тут нема“, принаймні несправедливо. Краще адресуйте ці питання компаніям, адже ці вимоги — їхнє рішення, а не чийсь „каприз“», — написала вона.

При цьому Вікторія погоджується, що вимога до трейні мати 0,5 року досвіду — абсурд. 

«Як рекрутер зі стажем я здаюся! Судячи з поста, GlobalLogic хоче знайти людину на позицію трейні, яка вже має комерційний досвід. Як називається позиція для людини, яка ще НЕ трейні, але вже має досвід? Трейні — це позиція для людини, яка вже має кваліфікацію виконувати завдання, але ще має пройти деякий тренінг щоб почати працювати на реальному проекті. Чи не так?  Тоді хто той, хто працював на реальному проекті, но ще не кваліфікований для роботи на реальному проекті? Якесь божевілля…», — коментує Full Stack Engineer та фахівець з найму Руслан Моісєнко. 

Більше коментарів тут і тут . 

Домке каже, що GitHub має намір мати «гарний баланс» інженерів, які починають кар’єру, та старших спеціалістів, завдяки поєднанню свіжих поглядів та перевіреного досвіду, пише Business Insider.

На його думку, молоді ІТ-спеціалісти приносять свіжі ідеї в компанію, а також багато енергії, найновіші знання з коледжів та університетів, і часто мають зовсім інший бекграунд.

«Люди, які молодші за віком, привносять нову перспективу в команду і кажуть: „Чому б нам не спробувати це?“ або „Я хочу втілити цю ідею в життя“», — каже він. «Тому ми раді, що в компанії є такі люди, як молодші, так і старші за віком».

Крім того, CEO GitHub зазначає, що компанія зараз прагне розвивати зокрема практичні знання в галузі ШІ. А молоді спеціалісти є першими користувачами цієї технології. 

За його словами, компанія вже замислюється, як використовувати ШІ під час співбесіди. Домке зазначає, якщо захочете отримати роботу в технологічній компанії найближчим часом, кандидата скоріш за все попросять продемонструвати свої навички підказок та використання ШІ-агентів. 

Молодші програмісти, зокрема, додав він, охочіше впроваджують цю технологію.

«Я думаю, що насправді люди, які зараз навчаються в старшій школі, або в коледжі, або навіть діти, які навчаються раніше, набагато швидше використовують ШІ», — сказав Домке. «Вони розуміють це, тому що сприймають це з відкритим розумом». У них немає такого: «Ось як ми завжди це робили».

Домке очікує, що ШІ продовжуватиме бути частиною ширшого інженерного інструментарію, оскільки зрештою важливо те, що робота виконується, а не те, як вона виконується.

«Оскільки мета майбутнього інженера більше не полягає в тому, щоб запускати все з нуля», — каже він. «А мета полягає в тому, щоб поєднати свої навички підказування та агенти, бібліотеки з відкритим кодом, щоб розв’язати цю проблему набагато швидше, ніж вони могли два-три роки тому».

Навіть у світі, де агенти ШІ стають більш «автономними», це не означає, що інженерні професії повністю зникнуть, каже генеральний директор GitHub. Загальні навички, що складають цю професію, більше пов’язані зі способами мислення, додав він, ніж зі знанням конкретних мов.

«Ви повинні мати інженерні навички. Ви повинні мати розвинене ремесло. Вам потрібні старші люди, які знають, як створювати великомасштабні системи». Вам потрібні люди, які беруться за великі складні проблеми та розбивають їх на менші».

Інженери, як і раніше, повинні будуть бути знайомими з кодуванням, сказав він, хоча його фактичне створення не завжди може становити основну частину роботи.

«Саме в цьому полягає інженерія», — сказав Домке. «Навички кодування будуть частиною цього набору інженерних навичок, але зрештою інженерія означає — я можу побудувати справді велику складну систему, а потім перетворити її на ще більшу систему наступного тижня, у сучасному світі».

«Кандидатка написала мені в LinkedIn: «А можна без співбесіди, просто оффер? Спочатку я подумала, що це тролінг. Але вирішила відповісти», — розповідає фахівчиня.

Вона відписала кандидатці: «Можна, якщо у вас сильне портфоліо. Надішліть, будь ласка».

На що кандидатка зізналася, що не має досвіду, але швидко вчиться.

На питання рекрутерки, чому саме кандидатка не хоче пройти співбесіду, та відповіла: «Бо це стрес. І я інтровертка».

Як тільки рекрутерка збиралася завершувати розмову, кандидатка написала ще дещо. «Я вже збиралась завершувати розмову, але вона написала ще одну фразу — і я зависла», — зізнається фахівчиня з найму.

Вона зацитувала те, що написала дівчина-кандидатка: «Ну просто я бачила TikTok, де рекрутер сам запропонував офер без нічого. То чому мені не можна?».

«Ми дожили до епохи, коли TikTok став кар’єрним консультантом. Я нічого не маю проти впевненості. Але між „продавати себе“ і „вмикати магічне мислення“ — величезна різниця», — резюмувала рекрутерка.

Gрограма стартує 1 серпня і триватиме до кінця жовтня. Заявки приймають до 15 липня. 

Студентам пропонують оплачуване стажування тривалістю 3 місяці; менторство від інженерів mono; роботу над індивідуальним AI-проєктом із подальшим пітчем на демо-дні; досвід у продуктовій ІТ-компанії, яка впроваджує ШІ у внутрішні сервіси; можливість отримати офер після стажування.

З-поміж усіх аплікантів оберуть лиш 12 учасників, яким допомагатимуть четверо менторів. Стажування проходитиме дистанційно, але для охочих передбачені офлайн-зустрічі в офісах у Києві та Дніпрі.

Компанія пропонує фіксовану оплату за стажування вище, ніж ринкова зарплата джунів,  пише DOU. Утім, розмір оплат не оприлюднюють.

Подати заявку можна через онлайн-форму .

Американська мрія

Ще будучи студенткою, я вирушила до США завдяки програмі Work&Travel. Я була однією з небагатьох, хто зміг потрапити в Америку по цій програмі двічі: вперше була у Флориді, де працювала в магазині, а вдруге — в Техасі, офіціанткою в кафе. 

Це був класний досвід, який потужно прокачав мою англійську, дав можливість подорожувати та вивчати культуру американців. До речі, менталітет тамтешніх людей мене вразив. Американці дуже привітні. Усюди — в кафе, в кіно, в магазинах тебе завжди зустрічають із посмішкою і роблять це реально щиро. Вони розуміють, що привітність — це не «опція», а основа їхньої роботи, якість сервісу, професійна культура. Тоді я вперше зрозуміла, наскільки сервіс може бути простим, але людяним. І мріяла, щоб такий підхід поступово ставав звичним і для нас.

Велике плавання

Америка мені запам’яталася ще одним важливим досвідом — роботою на круїзному лайнері. На той момент мені було 21.

Я завжди любила подорожі, тож ця робота стала для мене можливістю поєднати мандрівку та професійний розвиток. Круїзний лайнер здавався ідеальним варіантом для цього, адже з одного боку — це цікава подорож, з іншого — досвід у сфері обслуговування міжнародного рівня. А мене тоді приваблювала можливість розвиватися саме в цій сфері, і саме за кордоном. 

Лайнер став цікавою школою: щодня я працювала з людьми бізнесу, артистами, політиками, митцями.

Але реальність була інакшою. На мій погляд, ресторанна справа в Україні на той момент відрізнялася від тих підходів, які я бачила в Америці.  А ще я відчувала, що власний потенціал можу реалізувати в іншій професії. З такими думками я вирішила повернутися додому.

До слова, від життя в Америці мене зупиняло те, що поруч не буде ані друзів, ані родини, ані близьких — а для мене це важливо. Тому, я переглянула свої бажання та пріоритети й таки повернулася до України, шукати роботу вдома.

Похід в IT

Перш ніж потрапити в ІТ, я працювала торговим представником у різних компаніях. Однак увесь цей час думала про зміну сфери, часто передивлялася актуальні вакансії в ІТ. Пам’ятаю, як подавалася на позиції менеджера чи HR, але щоразу отримувала відмову через брак досвіду.

Тож саме цю сферу я активно розглядала як ту, де могла справді залишитися надовго й розвиватися. Хоч я й не будувала великих очікувань, просто довірилася долі, так би мовити.

І зрештою вона мені посміхнулася. Спочатку, за рекомендацією подруги, потрапила в одну компанію support-менеджером проєктів. Там я трошки набралася нового досвіду, навчалася менеджерських навичок від колег і додатково дивилася відеоуроки, вчилася на власних помилках тощо. З початком повномасштабної війни, я втратила цю роботу і пошуки відновилися. 

Війна й офер

Я подавалася в багато компаній і отримала кілька оферів. Але саме в Master of Code Global мене щиро зачепили люди. Ще на співбесіді я відчула настільки класну атмосферу, що зрозуміла — хочу бути частиною цієї команди. Було багато позитиву, відкритості в спілкуванні, і я одразу побачила той рівень менеджменту, до якого сама прагну.

Наразі я працюю на позиції Project Coordinator і відповідаю за всі процеси, таймінг на проєктах — усе для того, щоб разом з командою створювати якісний продукт. Завдяки цій роботі я навчилася аналізувати, робити висновки в процесі роботи, і будувати плани на основі вже отриманого досвіду. І найцікавіше, що ці навички я тепер використовую і в житті,  наприклад, під час планування подорожей чи щоденних справ. Все стало трохи структурованішим, але в хорошому сенсі.

Та все ж мені більше подобається організовувати, контролювати та налагоджувати процеси в команді.

Поради досвідченої світчерки

Я раджу прислухатися до власних бажань і не боятися пробувати — переглядайте вакансії, співставляйте вимоги зі своїми навичками і подавайтеся навіть, якщо не впевнені на 100%. Принаймні для мене цей шлях виявився правильним — я пробувала раз за разом, не здавалася після відмов, і, зрештою, дочекалася омріяного оферу.

Додатково, це про швидке вміння адаптуватися і вчитися, оскільки зʼявляється багато нового, і сфера постійно розвивається. Якщо в людини є вміння змінюватися й адаптуватися, тоді є сенс йти в цю сферу. А підготуватися й обрати для себе напрям можна на різних платформах. У нашій компанії такою освітньою платформою є Masters Academy, де можна безплатно або за вільний донат переглянути вебінар чи освоїти курс із різних напрямів в ІТ. Якщо потребуєте кар’єрної консультації, щоб розібратися із власними бажаннями щодо розвитку в ІТ — прийдіть на  менторську сесію  — це колаборація Projector Mentorship Platform та Masters Academy. Просто оберіть ментора, який зможе допомогти з вашим запитом та поговоріть з ним.

Як на мене, лише справжнє бажання й наполегливість допоможуть досягти успіхів у сфері ІТ. 

Як повідомляє InfoWorld , за підсумками липневого оновлення Tiobe Programming Community Index, Ada піднялась на 10-ту позицію, розділивши її з Delphi/Object Pascal. Це чергове підтвердження, що так звані «вічні» мови досі активно використовуються, особливо в критично важливих галузях.

CEO компанії Tiobe Пол Янсен зазначає, що трійка лідерів, а саме Python, C++ і C, залишається стабільною. Утім, у нижній частині рейтингу постійно триває боротьба між старими мовами: Visual Basic, SQL, Fortran, Ada, Perl, Delphi. При цьому нові гравці так і не прорвалися в найкращі десять. «Де ж Rust, Kotlin, Dart, Julia? Схоже, старі мови досі „в моді“», — сказав Янсен.

На його думку, саме Ada має найвищі шанси зберегти позиції серед інших «ретро-мов», адже в умовах дедалі жорсткіших вимог до безпеки вона ідеально підходить для системного програмування у критичних сферах.

Ось який має вигляд найкращих 10 мов за липневим рейтингом Tiobe:

1. Python (26.98%)
2. C++ (9.8%)
3. C (9.65%)
4. Java (8.76%)
5. C# (4.87%)
6. JavaScript (3.36%)
7. Go (2.04%)
8. Visual Basic (1.94%)
9. Ada (1.77%)
10. Delphi/Object Pascal (1.77%)

Для порівняння, в альтернативному рейтингу Pypl, який оцінює популярність мов за пошуковими запитами в Google, Rust хоч і потрапив до найкращих 10, але посів лише десяте місце, а Ada там узагалі не згадується.

Ці дані ще раз підтверджують: стабільність, перевіреність і заточеність під конкретні сфери досі важать більше, ніж модність і новизна.

Раніше ми писали про те, як айтівець без навичок програмування переміг на 200 хакатонах за два роки завдяки вайбкодингу. З 2023 року 29-річний Рене Турсіос зі Сан-Франциско відвідав понад 200 хакатонів, на яких заробляв гроші, кредити на програмне забезпечення та репутацію.

Війна як поштовх до змін

Євгеній Маслак 10 років пропрацював менеджером з продажу опалювального обладнання та інженерної сантехніки. Паралельно з основною роботою він вивчав Java та Python.

«Насправді я давно хотів перейти в ІТ, кілька разів починав щось вчити. Мені подобалося програмувати, але не знав, як почати та знайти роботу. Не було того, хто міг би підказати, куди рухатись. Та й не на останньому місці був страх змін», — розповідає Євгеній. 

У 2022 році об’єми продажів значно скоротилися через війну, і у Євгенія з’явилося багато вільного часу. 

«Спочатку, звісно, всі були шоковані, потім в депресії. А потім з’ явилась думка, що все ж таки прийшов час щось міняти. Якраз в той час відкрилась якась державна програма з навчання ІТ-професій. До неї я не пройшов, але в процесі, натрапив на безплатну школу „Ш++“ і вирішив, що це мій шанс», — згадує розробник. 

Майже рік Євгеній поєднував роботу менеджером і навчання, витрачаючи на це увесь свій вільний час, і це було дуже важко.

«Чи боявся я змінювати роботу? Безперечно. Але у мене була ціль і була підтримка моєї сім’ї. Цього виявилось достатнім, щоб подолати страх», — каже розробник. 

У грудні 2022 року Євгеній завершив курс Computer Science — базовий курс, який проходять усі студенти школи «Ш++». Далі отримав можливість обрати один (або кілька) спеціалізованих курсів.

«Я знав, що не хочу робити сайти. Backend теж не розглядав. А Android майже у кожного в кишені. От і вирішив, що напрямок перспективний. Тож  вибір ліг на Android розробку», — говорить Євгеній. 

Чи було достатньо цих курсів, щоб отримати усі необхідні знання для старту? Розробник каже, що так. Єдине, що зробив, щоб отримати свій перший офер — вивчив роботу з деякими бібліотеками.

Початок ІТ-кар’єри: перший офер і декілька скорочень підряд через кризу в компаніях

Перша робота Євгенія була у WWL — компанія, яка працює у сфері iGaming.

Великих складнощів з пошуком не було, каже розробник. Але до першого офера йому довелось пройти кілька співбесід, зробити кілька тестових і навіть заробити свої перші $100 в ІТ за проєктну роботу — це була невелика мобільна гра про баскетбол, на розробку якої витратив 5 днів.

«Але не скажу, щоб це було складно. Тим більше я мав постійну роботу, то ж турбуватись про матеріальну сторону не треба було», — зазначає Євгеній. 

На початку кар’єри дохід айтівці впав на приблизно 30%, але він був готовий до цього: «У „золоті гори“, які обіцяли в рекламах різні ІТ-курси, я не вірив. Тож все було очікувано і мало окупитись згодом». 

Коли Євгеній свічнувся в ІТ, йому було 40 років. Чи відчув він якесь інакше ставлення до себе з боку рекрутерів, каже, що ні.

«З приводу віку. Не знаю насправді. Адже ніхто не скаже, що відмовили саме через вік. Поживу в очах, у всякому разі, я не бачив. Від жодної співбесіди в мене не було неприємних відчуттів», — каже айтівець.

І хоча Євгеній знайшов свою першу роботу без складнощів, початок ІТ-кар’єри все ж такий був не такий простий.

Після місяця роботи в першій компанії його скоротили через кризу. Усі,  хто був на випробувальному терміні, потрапили під скорочення. 

«Ми з сім’єю це нормально пройшли. Я отримав зарплату за місяць роботи, і компенсацію від компанії за скорочення. Одразу почав шукати роботу, попутно беручи невеликі замовлення».

Через півтора місяця розробник знайшов другу роботу, яка вже приносила грошей стабільно більше, ніж у торгівлі. 

«Якщо перший офер у мене був $450, то другий уже $800. І  у довгостроковій перспективі дохід ще мав збільшитись». 

Але через вісім місяців його знову скоротили з тієї ж причини — криза в компанії.

Потім через півтора місяця після скорочення Євгеній влаштувався у компанію, для якої виконував проєктні замовлення, де працює і до цього часу. Назву компанії не називає через NDA. 

Чи варто ІТ того, щоб ризикувати?

Єдине про що шкодує Євгеній, це про те, що не почав раніше. 

Чи варто змінювати так кардинально кар’єру — це справа кожного, вважає розробник. 

«У мене вийшло, але це не означає, що в інших буде так само. Якщо вирішили, то зараз саме той час, щоб це зробити. Насправді він у будь-який момент, саме той. Якщо чекаєте кращого часу чи можливості — значить ви ще не наважилися. Буде важко. Не існує ніякого легкого старту до $1000 за три місяці. Ніде, ні в якому ІТ-напрямку. Навчання і наполеглива праця. Не готові — сидіть, де сидите», — говорить айтівець. 

Про це  повідомляє видання Mediasat. Згідно з домовленістю, компанія і виш разом оновлюватимуть навчальні програми, впроваджуватимуть сертифікатні курси для студентів, розвиватимуть науково-дослідні проєкти, а також модернізують матеріально-технічну базу університету. Студенти отримають можливість проходити стажування в «Укртелекомі» з перспективою подальшого працевлаштування.

Окрему увагу в партнерстві приділено кібербезпеці, логістиці в умовах війни та практичному досвіду, який фахівці оператора здобувають, працюючи в реальних умовах атак та відновлення інфраструктури. «Наші спеціалісти щодня будують і захищають телекомунікаційну інфраструктуру країни, і цей досвід стане важливою частиною підготовки студентів», — наголосив генеральний директор «Укртелекому» Юрій Курмаз.

Зі свого боку, ректор КПІ Анатолій Мельниченко підкреслив, що в університеті понад десять факультетів та інститутів готують спеціалістів у сфері ІТ і телекомунікацій. Він вважає, що співпраця з високотехнологічною компанією надасть потужний імпульс для розвитку інженерної освіти в умовах війни та технологічної конкуренції.

Угода також передбачає освітні заходи для викладачів: тренінги, семінари, майстер-класи, що мають на меті поєднати науковий підхід із потребами бізнесу. Зрештою, це дозволить створити повноцінну екосистему для підготовки кадрів, здатних розвивати критично важливу для країни телеком-інфраструктуру.

Це вже не перше партнерство «Укртелекому» з КПІ: раніше оператор співпрацював з Інститутом спеціального зв’язку та захисту інформації НТУУ «КПІ» для посилення підготовки фахівців у галузі інфокомунікацій та захисту інформації.

Раніше ми писали про те, як станом на кінець першого кварталу 2025 року оптична мережа «Укртелеком» сягнула 90 000 км волоконно-оптичних ліній — це найбільша оптична телекомунікаційна інфраструктура в Україні, стверджує компанія.