«Людина, яка пропрацювала 5-10 років у веб-студіях з простими сайтами, і 5-10 років у EPAM — це абсолютно різні тестувальники»
— Давайте почнемо з прозаїчного питання, про яке, здається, зараз говорять всі — чи є майбутнє у мануальних тестувальників, які «не вміють в автоматизацію»? Особливо на нинішньому ринку у нинішній час.
— Напевно, буду не дуже популярно відповідати, бо популярно відповідати — нецікаво. На мою думку, треба диференціювати, про яких конкретно тестувальників ми говоримо, адже професія дуже різноманітна.
Наприклад, коли ми кажемо про розробника, маючи на увазі всіх розробників, то хтось з них пише фронт-енд, «збирає формочки», а хтось програмує чипи в NVIDIA. Ми ж їх розділяємо — Embedded, фронт-енд, бек-енд, додаємо конкретну технологію. Тобто, ми доволі конкретно вказуємо, хто це.
А у тестуванні начебто є якийсь загальний тестувальник, який може працювати всюди, але це не так. Під кожну технологію потрібна різна робота з тестування. Тому перед тим, як казати про ринок для тестувальника, треба зрозуміти, що тестувальники є різні. І IT є різне!
IT — це не тільки великий аутсорс на кшталт EPAM чи Ciklum. Ми звикли думати, що ось таке і є IT, але забуваємо, що є дуже багато веб-студій, які роблять нескладні роботи. І для них потрібно інше тестування! Є також фриланс.
Це у великих компаніях тестувальник має розумітися на процесі, бути на контакті з розробниками, аналізувати вимоги. Але, по суті, це абсолютно дві різні роботи, хоча обидві називаються «тестування». Людина, яка пропрацювала 5-10 років у веб-студіях з простими сайтами, і 5-10 років у EPAM — це абсолютно різні тестувальники.
До речі, такі «напівпрофесійні» компанії можуть розростатися навіть до декількох сотень людей, і по кількості їх дуже багато. І коли ми говоримо про вакансії в них, то їх швидше треба шукати не на DOU та Djinni, а на Work.ua. Тобто, сайтах, які не спеціалізовані на айтішці, а є глобальними.
Повертаючись до конкретного питання з актуальністю на ринку для мануальних тестувальників я би окреслив це так. Якщо ми кажемо про ефективний підхід до роботи тестувальника, то це має бути схоже на таку схему: я виходжу на ринок, дивлюся на вакансії, дивлюся на те, що потрібно роботодавцю. Дещо переформатовуюсь під конкретну вакансію, підтягую певні знання і готуюся працювати саме тут. Все.
Те, що наша робота буде змінюватися і вже змінюється — це факт. Але я кажу про те, що маємо бачити тестування як широкий спектр і вміти адаптуватися від конкретну вимогу на проєкті.
— До речі, коли ми говоримо про, по суті, «різну роботу» і «різні професії», то для вас дефініції «тестувальник» і «QA-інженер» теж мають різницю? У слові тестувальник немає якоїсь більш низької конотації?
— У нас у термінології хаос в айтішці, всі трохи заплуталися. Для багатьох є така конотація, що тестувальник — це щось просте. І на цьому часто грають IT-школи.
Вони люблять називати цю професію саме QA, або Quality Control.
Хоча такий гуру світового рівня як Джеймс Бах навпаки каже, що тестувальник — це саме те, що ми робимо. І себе він називає тестувальником.
Але у назві професії я би повернувся до того, з чого ми почали розмову. Треба спочатку зрозуміти, що я роблю на проєкті. Так і буде видно, чи буде хтось Quality Control Engineer, чи тестувальником.
Знову ж таки — це має значення в системі якоїсь великої компанії, де у цьому справді є сенс. Бо якщо це умовна веб-студія, то ти можеш називати людину як хочеш — її робота від цього не зміниться.
Але більшість людей не хочуть їх розрізняти, їм простіше бачити тестувальника як одну професію.
— Під час своєї попередньої відповіді згадали про IT-школи. Попри стагнацію на ринку, вони досі випускають значну кількість людей з початковими знаннями, даючи їм надію «ввійти в ІТ». Що ви порадите випускникам таких шкіл за напрямком QA, аби таки знайти свою першу роботу? Наскільки це реалістично, зважаючи на наявність на ринку значної кількості спеціалістів з досвідом, які часом готові працювати за зарплату джуна?
— Що стосується досвідчених спеціалістів — то зараз дійсно менше вакансій, але якщо ти гарний фахівець, то рано чи пізно знайдеш роботу.
Але новачки чомусь досі орієнтуються на часи, коли брали всіх і без досвіду. Так, як раніше, вже не буде. Взагалі світовий і український IT-ринок переживав не одну кризу, і нинішня криза, викликана великою війною — не найгірша, яка була в IT. Були кризи, коли звільняли до третини всіх працівників, але у нас зараз не відбулося масових звільнень. Просто вакансій стало мало.
І падіння зарплат під час минулих криз було сильне, а у нас, якщо дивитися на статистику, його фактично не відбулося. Є певні флуктуації, але в цілому я б не сказав, що є велика просадка.
Повертаючися до новачків і тих золотих часів для кандидата, про які всі згадують — то у історичній перспективі це було дуже недовго і загалом це непритаманно IT-ринку.
Тому моя порада — сприйняти професію серйозно. Нам потрібні певні знання, які не заповнюються швидкими курсами. Так, досі є робота, де ти майже як звичайний користувач, без особливих знань, будеш виявляти якісь баги сайту, але, по-перше, таких вакансій небагато. По-друге, вони найменше оплачуються. І, по-третє, таку роботу найпростіше автоматизувати і замінити різними ШІ-інструментами.
Чому ця думка непопулярна? Бо вона фактично блокує вхід для маси людей. Всі у тестування і йшли масово через те, що начебто тут можна не вчити технології. Саме тому всі ці люди не йшли в розробку. Але ось вам відповідь: на ринку роботодавця, на ринку, коли в нас все більше автоматизації і штучного інтелекту, єдиний шлях залишатися актуальним — це бути інженером і знати технології.
Люди хочуть вірити в казку. Це дуже привабливо, що ти можеш швидко отримати великі гроші. У IT, наприклад, приходять дорослі свічери, які на своїй старій роботі заробляли умовні $500. Об’єктивно це небагато, особливо якщо у тебе родина.
Вони приходять і їм кажуть: «Перша зарплата буде $400 або $600». Вони відповідають: «Так, а навіщо це мені? Я вже це маю. Я не піду». Але у ІТ ти стартуєш з $400-600, а за півроку-рік у тебе може бути $800-1000. А далі ти зростатимеш ще більше — подивися на перспективу кількох років. Ти хочеш вийти на тисячі доларів, а там, де ти зараз, ти ж вочевидь такої перспективи не маєш і не матимеш. Але багато людей настільки хочуть все і одразу, що не йдуть в IT через те, що зараз буде на $200 менше, ніж вони вже мають.
«Якщо ваша робота максимально неінтелектуальна, то вас буде замінювати автоматизація і штучний інтелект»
— Нинішній конкурентоспроможний QA-інженер має знати на достатньому рівні якусь мову програмування?
— Перший великий курс на моїй освітній платформі я, як людина, яка в основному пропрацювала в мануальному тестуванні, назвав «Програмування та Web для QA».
На першому місці — слово програмування. Якщо ви хочете ставати інженерами, вам це потрібно, навіть якщо ви далі продовжуватиме працювати мануально.
Це насправді єдине максимально правильне бачення з боку тестувальника: тоді ти можеш іти в автоматизацію, можеш свічнутись в розробку. Але знання мов програмування робить тебе інженером. Ти можеш ці знання використовувати для будь-якої роботи, не обов’язково писати цією мовою.
Популярна думка — раз я щось вчу, то вже завтра я маю це використовувати в роботі і, як наслідок, отримувати більше грошей. Але є фундаментальні знання, які дозволяють краще використовувати інші знання.
Тому я б радив всім — навіть мануальним тестувальникам — на базовому рівні розуміти, чим є програмування, і взяти для цього будь-яку мову, яка вам подобається або яка актуальна на вашому проєкті. Просто вивчити базові концепції, спробувати написати прості програми. Річ в тім, що це на уроках інформатики діти роблять.
Там нескладні речі — розуміння комп’ютера, розуміння операційної системи файлів, базових концепцій input-output.
Це звучить, наче я знущаюся, але давайте подумаємо: якщо я переходжу в IT і не маю знань, які є в підручнику для п’ятого класу школи, то наскільки я адекватний айтівець? Очевидно, що я можу робити тільки не дуже кваліфіковану роботу.
— Люди звикли обирати шлях найменшого опору, а не навантажувати себе чимось…
— Для мене дивно, що ми хочемо отримувати тисячі доларів, але відмовляємося для цього вчитися більше, ніж чотири місяці. При тому, що ця робота може забезпечити тебе і твою родину на все життя.
Ти начебто хочеш змінити своє життя, але не хочеш витрачати час і зусилля на своє навчання. Це максимально нелогічно. Тому я і закликаю поставитись серйозно до професії.
Окей, у світчерів немає п’яти років часу, щоб отримувати університетську освіту. Але чи не варто якось розподілити навчання на півроку-рік? Нехай воно буде розтягнуте, але якщо ваша мета вийти на $2000-3000 і більше, то невже це не адекватний обмін? Чому має статися диво, що після двохмісячних курсів ви будете отримати декілька тисяч доларів?
— Щодо ШІ, який є, з одного боку, постійним помічником і дієвим інструментом, а з іншого — загрозою для працевлаштування, особливо коли мова йде про не надто кваліфіковані кадри у QA. Як ви бачите цей хиткий баланс для ринку у вашій професії?
— Загроза тут одна і вона стосується будь-якої галузі і професії. Потрібно відповісти на питання, наскільки інтелектуальною є ваша робота? Я закликаю правильно це сприйняти. Це нормально, що роботи є різні, і я з повагою ставлюся до людей, які виконують будь-яку роботу.
У IT теж може бути більш механічна і більш інтелектуальна робота, і дехто справді прагне більш механічної, бо це менш стресово. Я з розумінням до цього ставлюся — ти хочеш менше думати головою на роботі, а голову зберігати для іншого життя — для чогось справжнього, як зараз часом модно казати. Нема питань! Та і взагалі — де би ми були і що би ми їли, такі розумні, якщо б хтось не працював в агросекторі?
Але все ж — оцініть, наскільки ваша робота у ІТ інтелектуальна. Якщо вона максимально неінтелектуальна, і ви весь час робите однакові, типові речі, то вас буде замінювати автоматизація і штучний інтелект.
Будьте інженерами, знайте технології, працюйте головою. Таких людей буде складно замінити!
— Які рекомендації щодо використання ШІ ви можете дати для професії QA-інженера?
— Є певна проблема в тому, щоб сприймати штучний інтелект як постійного помічника. Це небезпечно: хтось тепер може чогось не знати, чомусь не вчитися — бо ж це зробить штучний інтелект.
Це дуже привабливо, тому хтось, будучи джуном, вважає, що за допомогою ШІ зможе виконувати роботу мідла, а будучи мідлом — зможе виконувати роботу синьора. Але проблема в тому, що штучний інтелект дуже неточний.
Від контексту у промпті залежить дуже і дуже багато — буквально одне слово може його збити і змінити акценти. В результаті, якщо ви не знаєте того, про що питаєте, або слабко у цьому розбираєтеся, то ви не помітите, правильні чи ні він вам написав поради. Рано чи пізно ви обов’язково припуститеся помилки.
Треба розділяти користь штучного інтелекту для висококласних фахівців і ризики його постійного використання для новачків.
«Часто кваліфікація мануальних тестувальників доволі низька. Тож якщо в мене буде змога наблизити їх до інженерів, то це і є моєю метою»
— Чому вам недостатньо бути просто високооплачуваним професіоналом? Чому ваш основний фокус роботи зараз — на створенні QA-ком’юніті в Україні? На якому етапі для вас це стало важливішим, ніж просто мати гарну роботу з гарною зарплатою і серйозними задачами?
— По-перше, хочеться передавати знання. Коли ти давно у якійсь галузі, ти обростаєш певними знаннями. І наступним логічним етапом є передача цих знань. Є такі люди, і мені здається, я до них належу.
Наступний момент — люди по-різному сприймають роботу в наймі і власну справу. Для когось окей працювати далі в наймі, а хтось дуже хоче спробувати щось своє. Коли ж власна справа поєднується з передачею знань — то взагалі ідеально.
Гадаю, для мене це два основних параметри. Спільнота «QA Україна» заточена саме навколо освіти, освіта є її центральним ядром. Тобто, це не просто інформаційний канал.
І, можливо, це дещо мрійлива позиція спробувати це змінити. Ну, нехай буде така мрія у мене. Проблема в тому, що справді часто кваліфікація мануальних тестувальників доволі низька. Тож якщо в мене буде змога це якось змінити, наблизити їх до інженерів, то це і є моєю метою.
Власне, така ситуація не тільки щодо тестувальників. Наприклад, про фронтенд-інженерів теж кажуть, що вони не більше, ніж «формошльопи», або верстальники. Начебто їх основна діяльність — це робити однакові формочки. Цю роботу справді важко порівняти з інженером, який розробляє якісь доволі комплексні конструкції. Свого часу, через тимчасове засилля такої роботи у фронтенді, до цих девелоперів теж склалося таке ставлення, що це якісь недорозробники. Так само з тестувальниками. Ми можемо зробити так, щоб про нас думали інакше!
— Повертаючись до вашої спільноти «QA Україна» — як вона встигла змінитися за час свого існування? Якщо глянути на точку точку створення і те, що існує зараз.
— «QA Україна» стартувала з емоційного пориву на початку повномасштабної війни. Тоді я зрозумів, що у нас не так багато великих спільнот, які об’єднують всіх тестувальників України.
Вони або дуже локальні і авторські, або у нас є DOU — і все. Я дивився, що якогось загального каналу на нашу тематику, за великим рахунком, немає. І звісно, я розумів, що є багато російськомовних каналів на цю тему. І велика кількість людей з України — там. Мені це не подобалося.
А питання QA-освіти в мене і так було вже в голові. Відповідно, трохи пізніше виникли всі освітні ініціативи і матеріали платформи «QA Україна ЕD». Через деякий час стало очевидно, що спільнота швидко зростає. Тому минулого року виникла також QA-конференція «Бетельгейзе». Цьогоріч вона проводилася вдруге — менше місяця тому. По факту вона стала найбільшою онлайн-конференцією тестувальників в Україні.
Це мій внесок в розвиток саме української спільноти, тому що зараз досі є велика спокуса у багатьох дивитися не українців. Англійську мову багато хто не знає на достатньому рівні, тому всі досі йдуть до білорусів і до росіян. Мені здається, це не окей.
«Кожен „хороший росіянин“ — це ще одне втягування в російський простір»
— А правильно розумію, що ви з Харкова? Тобто, ви самі теж пройшли цю внутрішню трансформацію — щодо мови і своєї ідентичності? Теж були російськомовним?
— Звісно, я був російськомовним. Але, мабуть, мене гарно в школі вчили, тому що перехід на українську став цілком реальним. Я зробив це у 2022 році, але важливим є те, що я перейшов на українську не тільки у спілкуванні та контенті, а і в думках.
Справжній перехід — це не просто комунікація, а мова — це більше, ніж просте спілкування. Мова — це культура, це те, що ви споживаєте і те, як ви думаєте. Це також те, що ви дивитеся — українських коміків чи російський Comedy Club.
На жаль, я прийшов до цього тільки в 2022-му році. І мені тоді стало страшно і неприємно від усвідомлення, наскільки я був залучений у чужу, ворожу культуру.
Це ж усе, як-от жарти, зав’язане на російській історії, на російських фільмах і російських творах. Тобто, такі люди стають не просто російськомовними, а й російськомислячими.
— Наскільки для вас це питання принципове? IT завжди було мультикультурним: мультинаціональні команди, міжнародні компанії, які працюють в десятках країн. Що мають робити українські айтівці, коли у їхній команді несподівано спливе «хороший росіянин»? Відхилити офер і грюкнути дверима?
— Не можу сказати, як правильно робити іншим, бо сама людина має прийняти таке рішення. Це не має бути примусом, тому що хтось так сказав.
Треба розуміти, наскільки це контраверсійно, коли, умовно, немає грошей, але є сім’я, діти чи якісь обов’язки, і людина йде на компроміс. Я радий, що я сам не стою перед таким складним вибором.
Наприклад, хтось у соцмережах говорить про Аллу Пугачову чи Максима Галкіна. Починають слухати їх інтерв’ю. Але ж це знову втягування в іншу культуру, в інший контекст. Навіщо це мені?
Ми не знаємо, чи вони кажуть правду. Вони можуть платити податки у ворожій країні, допомагати там комусь і опосередковано фінансувати війну. Я що, маю розбиратися в кожному? Стільки уваги росіянам? А навіщо? Я можу працювати з німцем, американцем, поляком, а в першу чергу — з українцем! Тож чому я повинен проводити аналіз життя якогось росіянина, а не максимально відсторонитися від цього?
Ця війна базується на цих контекстах. Ви російськомовні, значить, ви — це ми, ми вас захищаємо. Ви дивитесь наші фільми, слухаєте нашу музику, значить — ви наші. Тому я хочу максимально відсторонитися від цієї культури і раджу зробити це всім.