Від біологині до стартаперки
Зі слів Юлії Буглак, вона все життя захоплювалася рибалкою і природою, але, крім того, здобула і відповідні знання під час навчання на міжнародній магістерській програмі для рибних біологів у Шотландській Асоціації Морських Наук. Згодом же мала власний консалтинг у сфері рибного господарства — Aquaculture Ukraine.
Ще під час навчання за фахом Юлія отримала декілька грантів, зокрема — і від програми ООН, та під час однієї з закордонних поїздок вперше мала змогу побачити риб’ячу шкіру як матеріал. Вже тоді це її дуже вразило.
Перше, що вона намагалася зробити — це знайти в Україні майстрів, готових працювати з цим незвичним матеріалом. Юлія ходила на всі можливі тематичні виставки і заходи, але ентузіастів не було. На початку вона просто думала продавати цей матеріал для виробників в Україні, будучи своєрідним посередником, але, на її розчарування, належного відгуку серед крафтових майстрів тоді не бачила. «Всі відмовлялися, ніхто не хотів з цим працювати», — каже Юлія.
Потім фаундерка Fiskin просто намагалася хоча би знайти людей, які могли взятися за виготовлення кількох її замовлень з риб’ячої шкіри, але і це було непросто. «Нарешті я знайшла декілька людей. Одна дівчина зробила таку сумку, вона дуже довго працювала з нею. Але врешті та сказала, що працювати з цим більше не хоче. І так само один хлопець зробив навіть дві партії замовлень, але сказав, що вони дуже намучились і їм це не цікаво. Та і я була незадоволена якістю його виробів», — поділилася стартаперка.
Незадовго до повномасштабної війни дівчина вже робила браслети з рибячої шкіри своїм першим клієнтам — головним чином, друзям і знайомим.
Паралельно з цим Юлія Буглак пішла до бізнес-школи здобувати знання і навички у маркетингу, аби мати змогу більш професійно просувати свій продукт. Щоправда, вороже вторгнення дещо змінило ці плани, хоч і не збило засновницю Fiskin зі шляху.
Між Норвегією та Україною
Після початку повномасштабної війни Юлія Буглак, як і сотні тисяч інших українських матерів, разом зі своєю донькою вимушено опинилася за кордоном: спочатку у Німеччині, а згодом — у Норвегії.
«Коли ми вже осіли, і мене питали, чим займаюся, то я розказувала про шкіру риби. Всі норвежці були в захваті», — розповідає Юлія. На той час продовжувати проєкти у своєму консалтинговому бізнесі їй було економічно складно, тож вона повністю зосередилася на стартапі Fiskin.
Дівчина розповідає, що детально вивчила норвезьке підприємницьке законодавство та бухгалтерію і почала у цій країні «з нуля». «В мене було дуже небагато матеріалу та якісь інструменти, тож я почала з браслетів, а потім почала робити кардхолдери та сумки. Тож крок за кроком, сама, можна сказати, завоювала норвежський ринок», — ділиться своїми першими успіхами Юлія.
«Тож я зрозуміла, що треба масштабуватися. Останній рік, що ми були в Норвегії, я вже активно навчалася, пішла на акселератор, шукала інвестиції, пітчила свій стартап», — розповіла Юлія. Водночас, разом з усвідомленням потенціалу стартапу Fiskin до неї прийшло й інше усвідомлення — у Норвегії з її законодавством та економічним рівнем життя розвиватися буде дуже складно, і щоб масштабуватися, потрібно повертатися до України. Це вона і зробила — напередодні нового 2025-го року Юлія вже знову перезапустила Fiskin у Києві.
«Коли зрозуміла, що потрібно наймати людей, то в Норвегії це нереально. Там дуже високі зарплати, і дуже мало компетентних людей у цій галузі. Вони, звісно, є, але у регіоні, де жила я, загалом дуже маленьке населення», — додала Юлія.
Вона також розповіла, що на якомусь етапі їй допомогли знайти виробників в Італії, які співпрацюють з іменитими брендами на кшталт Prada, але логістично працювати між двома країнами для Юлії було би складно. Зокрема, і через дитину, котра і в Норвегії змушена була весь час їздити з мамою по різноманітним заходам або залишатися на ночівлю у друзів.
«Ми жили в віддаленому містечку, дві години від Осло. Донька їздила зі мною в Осло, сиділа на всіх бізнес-зустрічах, конференціях, ми також їздили на Oslo Fashion Week. Окрім того, вона ночувала у багатьох подружок, своїх норвезьких однокласниць, але це дуже-дуже сильно емоційно виснажує. А фаундер повинен мати сили! Плюс мого чоловіка не було поряд, там на місці не було жодної підтримки і ці всі фактори накопичилися», — пояснює Юлія мотиви свого повернення в Україну, де стартувати у бізнесі було для неї значно простіше і з економічних, і з особистих причин.
Втім, у Норвегії у Юлії також були моменти, коли вона відчувала значну підтримку місцевих мешканців або отримувала цілком реальні бізнес-перспективи. З її слів, для неї організували збір на вартісну індустріальну швейну машинку, назбиравши $2,5 тис і майже повністю покривши її вартість. Окрім того, вона отримала грант Innovation Norway, від якого їй через повернення додому, на жаль, довелося, відмовитися. «Це один з найбажаніших грантів в Норвегії — він становить близько $10 000. Окрім того, мені планували також дати інший грант від комуни у розмірі приблизно $5 000», — зазначила вона. Втім, попри можливість отримати ці гранти та навіть зацікавленість місцевого інвестора, Юлія все ж вирішила повернутися до України.
Зі слів Юлії, повернення додому було для неї найкращим варіантом — тут вона емоційно відновилася, відчуває себе наповненою і щасливою. Саме такий настрій їй і потрібен, аби рухатися далі.
Норвезький лосось і український короп, «приправлені» кактусом
Станом на зараз Юлія Буглак досі виготовляє вироби самостійно, але максимально наблизилася до того, аби найняти для цього людей. Замовлення вона має змогу виконати доволі швидко — від кількох днів до кількох тижнів (в залежності від складності), але виконувана власноруч робота не дає повністю зосередитися на питаннях розвитку стартапу. Серед перших покупців бренду Fiskin поки найбільше норвежців. З цієї країни вона продовжує замовляти і матеріал — шкіру риби.
Щодо самого матеріалу, то Юлія стверджує — для виготовлення виробів підходить шкіра практично будь-якої риби, зокрема й звичайної річкової.
«Єдине, що їх відрізняє — це орнамент, малюнок, текстура, а також її жорсткість/ м’якість. У мене є основний постачальник в Норвегії. Вона для мене розробила органічну шкіру риби, та має свій процес дублення. Цю шкіру можна також безпечно утилізувати як органічні відходи. Адже мій бренд позиціонується як sustainable та екологічний. Але, в принципі, в мене є відносно багато постачальників. І планую також спробувати виготовляти шкіру в Україні», — поділилися планами стартаперка.
Що стосується характеристик рибячої шкіри, то, зі слів Юлії, по міцності вона перевершує навіть шкіру великої рогатої удоби. «Якщо ми візьмемо шкірку риби і потягнемо її в різні сторони, ми не зможемо її розірвати. Вона стретчить, тобто тягнеться, але не розривається. Окрім того, вона значно тонша за традиційні види шкіри, тому в деяких дизайнах її треба комбінувати з іншою шкірою», — пояснила засновниця Fiskin. Виявляється, для виготовлення подібних виробів Юлія має плани і щодо ще більш оригінальних матеріалів — наприклад шкірки кактуса та шкірки яблука.
«Звісно, шкіра риби буде в центрі бренду, але хочеться й додати інші інноваційні сталі екологічні матеріали», — пояснила вона.
Що стосується нюансів роботи з риб’ячою шкірою, то Юлія розповідає, що необхідно вкрай уважно слідкувати за чистотою рук і неконтрольованим потраплянням клею або фарби. «Якщо ви працюєте зі звичайною шкірою, то якщо десь випадково впаде клей, його можна витерти і нічого не буде. Але тут якщо клей або фарба випадково заходить за край, то виріб у вас зіпсований. Треба бути дуже обережним, це займає більше часу, а руки постійно мають бути чистими», — пояснила стартаперка.
Юлія також розповіла, що у тих же скандинавських народів історично була традиція виготовляти вироби зі шкіри риби. «У воєнні часи їх дуже рятувала шкіра риби, з неї робили навіть взуття. Тому, в принципі, це інновація, але історично й не зовсім інновація. Інновація полягає в тому, що сучасні виробники навчилися її робити більш витривалою, візуально красивішою і прибирати запах», — уточнила Юлія.
Що стосується інших люксових матеріалів для виготовлення виробів — наприклад, шкіри змії чи шкіри крокодила, то, зі слів Юлії, є одна дуже суттєва відмінність. «Ви споживаєте рибу, але не вбиваєте рибу задля шкіри», — каже вона.
Від Нью-Йорка до Сінгапура: про плани розвитку бренду
Після повернення в Україну засновниця Fiskin вже зробила певні важливі юридичні та організаційні кроки: перереєструвала свою консалтингову компанію під новий вид діяльності та з новою назвою, додавши інші КВЕДи, змінила бренд, позакривала всі свої зобов’язання в Норвегії і перенесла сайт на українську платформу. Також активно почала подаватися на різноманітні гранти, аби дати поштовх у масштабуванні бізнесу.
Окрім того, над розвитком стартапу почали працювати маркетолог та професійна модель, яка має досвід роботи бренд-менеджером у fashion-індустрії.
Зі слів Юлії, на всіх великих заходах, зокрема і ІТ Arena, її вироби та технологія викликали вау-ефект у тих людей, які поки не чули про її стартап. «Це 100% вау-ефект. Коли я показувала, що у мене ремінець до годинника зі шкіри риби і як він виглядає, то люди казали, що це виглядає як якась шкіра пітона», — розповіла вона.
Наразі Fiskin має опцію безкоштовного повернення виробів, хоча користувачі до неї і не вдаються. Втім, Юлія все ще зосереджена у своїй маркетинговій діяльності на тому, аби прибрати недовіру клієнтів до цього матеріалу. «Найскладніший нюанс зі шкірою риби — бути айс-брейкером, який заповнюватиме оцей mental gap, тобто відсутність інформації стосовно шкіри риби. Бо люди взагалі нічого про шкіру риби не знають, і у них є тільки асоціації, що це слизько, і що це пахне», — констатує вона.
Для першого кроку до масштабування вона планує найняти двох працівників. «Мені потрібні дві людини: одна наразі була би моїм помічником з виготовлення виробів, а потім би стала основною людиною, яка б робила аксесуари — а я була би тільки на підстраховці. А також потрібен асистент, який буде допомагати з продажами», — пояснила Юлія Буглак.
Маркетигово Юлія вважає найкращим шляхом розкрутки свого бренду залучення блогерів, і вона має в планах робити такі колаборації. Вона вже мала початкове ком’юніті навколо свого бренду у Норвегії, а зараз налаштована побудувати його і в Україні. «В Україні такий самий план. Я вже пройшла акселератори. Шукаю можливості отримати якісь гранти, адже якщо виграєте грант, то грантодавець вас також рекламує. Також це будуть колаборації з творчими людьми. В мене дуже багато варіантів, як це робити», — анонсує Юлія Буглак.
Паралельно з цим стараперка дивиться значно ширше — і ментально, і географічно, адже нещодавно заснувала колаборацію з нью-йоркськими дизайнерами з індустрії моди, а також має план закріпитися на скандинавському ринку.
Окрім того, вироби Fiskin, зі слів засновниці бренду, мають намір торувати собі шлях до таких країн як Великобританія, Дубай та Сінгапур.
