Про це йдеться у дослідженні Королівського об’єднаного інституту оборонних та безпекових досліджень, яке проаналізував «Мілітарний».
За оцінками аналітиків та зі слів українських офіцерів, під час ударів по добре захищених об’єктах із запуску 100-150 ударних безпілотників цілі досягають у середньому близько 10 апаратів. Саме тому для прориву ППО Україна змушена концентрувати велику кількість дронів на одному напрямку.
Вартість одного ударного безпілотника, за даними дослідження, становить від 20 000 до 80 000 доларів, що робить такі атаки фінансово обтяжливими, але все ще дешевшими за витрати противника на зенітні ракети.
Для ураження найбільш захищених об’єктів дронові атаки часто використовуються як етап виснаження ППО. Лише після цього застосовуються крилаті ракети або важкі ударні безпілотники.
Аналітики також фіксують адаптацію російської ППО до високоточних засобів ураження. Частка успішних влучань реактивних снарядів GMLRS знизилася з майже 70 відсотків у 2022 році до приблизно 8 відсотків у 2025 році. Для знищення одного радара, за наявним бойовим досвідом, може знадобитися до 10 ракет ATACMS.
Водночас у росії спостерігаються ознаки дефіциту зенітних боєприпасів. Зокрема, комплекси «Оса» використовують застарілі ракети, а пускові установки ЗРК «Бук» нерідко несуть лише одну-дві ракети замість повного комплекту.
Раніше dev.ua писав про те, як в Україні запускають новий формат співпраці бізнесу та армії у сфері протиповітряної оборони. Підприємства, що відповідають за енергетику, зв’язок, транспорт та інші критично важливі сервіси, зможуть створювати власні групи ППО, які працюватимуть у єдиній системі управління Повітряних Сил.