Сюжет простий, як три гривні
Людина побачила в Facebook рекламу дров. Зателефонувала. Домовилась. Переказала 7 000 грн. Дрів — нема. Продавця — нема. Є тільки номер картки та відчуття холоду, яке тепер має зовсім інше значення.
Читайте также: Mistral випустила ШІ-модель з відкритим кодом для генерації мовлення: може поміститися на смартгодиннику та смартфоні
Як це працювало
Схема класична для українського Facebook-маркетплейсу: оголошення, потім дзвінок, потім «переказуйте наперед» і потім — тиша. Гроші пройшли через одну картку, потім через другу — і осіли десь у невідомого власника рахунку в одному з великих банків.
Де тут кіберполіція?
Саме Департамент кіберполіції відстежив маршрут грошей через платіжну платформу й встановив кінцеву картку. Далі — стандартна процедура: клопотання до суду, ухвала про доступ до банківської таємниці, і банк зобов’язаний видати все — від фото при оформленні картки до IP-адрес входу в інтернет-банкінг.
Читайте также: На росії створили FPV-дрони з крилом у формі кільця і дальністю польоту до 50 км
Мораль
Якщо хтось продає дрова з Фейсбуку й просить передоплату — це або дрова-привид, або дуже дорогий урок цифрової грамотності. Кіберполіція потім знайде, але дрова вже не повернуть.
Читайте также: Quantum Systems готує для дронів Vector акустичний модуль, який розпізнаватиме артилерію за звуком пострілу