Новий роботодавець Ольги — нідерландська компанія HYS Enterprise, яка займається ІТ-консалтингом, розробляє веб- та мобільні додатки, а також продукти для бізнесу. Компанія має головний центр розробки в Польщі, а сама айтівиця стартувала там з позиції Intern Python Developer. Весь досвід Ольги на момент працевлаштування — менше року у компанії Computools. Тож знайти нову роботу для айтівиці-джуна з Запоріжжя було справді завданням «з зірочкою».
Читайте также: «Якби ChatGPT був людиною, його б судили за вбивство». Проти OpenAI відкрили кримінальну справу через масову стрілянину
У розмові з dev.ua Ольга Магеря розповіла про те, як вона все-таки наважилася світчнутися в ІТ з фінансів, хоча могла зробити це ще понад 10 років тому, та що допомогло їй отримати офер і не втрачати віру у себе протягом останніх півроку. Далі — її пряма мова.
Втрата першої роботи і пошук нової
Звісно, я не планувала кудись іти з Computools, але закінчився проєкт, на якому я працювала. Надалі компанії було важко знайти клієнта, який хоче собі новачка.
Компанія не зобов’язана мене пожиттєво утримувати, тому мені не залишалося нічого іншого, як шукати наступну роботу. Це у мене зайняло близько семи місяців — з початку жовтня минулого року.
За цей період у мене було три технічних співбесіди. Щодо першої, то я, напевно, сама винна — не дуже гарно підготувалася і не на всі питання відповідала добре. Хоча було трошки прикро, бо у них склалося враження, що я нічого не знаю. А я, коли вчу щось — то навпаки стараюся детально зрозуміти, як це все працює. Мені часом просто важко розповісти — легше самій показати. Так чи інакше, після першої технічної мені відмовили.
Другу технічну я пройшла. Мене погодили і все було добре. Але це було вже в грудні, під Новий рік. І, на жаль, компанія, куди я майже працевлаштувалася, переглянула свої плани на рік, і просто вирішили цю вакансію скасувати. Дуже прикро було, адже я була за один крок до отримання роботи. І, от, нарешті, після третьої технічної співбесіди мені запропонували офер.
Намагалась застосовувати різні підходи і різні способи пошуку роботи, щоби хоча би щось спрацювало — якщо не одне, то інше. Загалом у мене було понад 100 відгуків, і десь сім співбесід з рекрутерами.
«Шокові» зміни і неочікувані питання
Перші декілька співбесід з рекрутерами я би назвала адаптаційними. Але для мене було просто шоком, як за той час, коли я шукала ще першу роботу, змінився відбір.
У кінці 2024 року, коли я знайшла свою першу роботу в ІТ, співбесіди з рекрутерами відбувалися у доволі класичному форматі: рекрутер розповідав про компанію, а мене питали про досвід, скіли і навички, якісь загальні моменти, якими фреймворками я володію. А зараз, коли ми все це проговорили, рекрутер мені каже: «А тепер будуть технічні питання». У мене перша співбесіда і шок, бо мене не попередили, що будуть технічні питання вже від рекрутера. Адже до відповіді на технічні питання треба готуватися окремо, щось повторювати, щось вчити заново. Ці питання були дуже специфічними, а головне — неочікуваними.
Ще хочу сказати, що дуже важко на технічні питання відповідати саме рекрутерам. Тому що, по факту, людина, яка знаходиться навпроти, не розуміє суть твоєї відповіді, і як воно все працює. На технічній співбесіді зі спеціалістом в цій галузі все пояснити легше, навіть якщо говориш англійською. Бо ті речі, які ти кажеш не прямо «по підручнику», розуміють і можуть щось підказати, направити, обговорити, будучи в курсі питання. Я подумала — ну що ж, це якийсь дивний рекрутер, проїхали. Але призначають іншу співбесіду — і відбувається те саме, знову технічні питання звучали від рекрутера, і знову мене про це не попередили.
Я думаю — так, стоп. Це, мабуть, якісь нові тренди. І потім почала в LinkedIn бачити багато дописів інших розробників, які також ходять по співбесідах. Виявляється, рекрутери їм теж задають технічні питання і вони собі навіть «скарбнички» збирають з цих «особливо веселих» питань.
Найбільше тригерить, що про це не попереджають в принципі — я ж не прошу перелік питань, які ви будете задавати. Але просто скажіть, що ми побалакаємо про ваш досвід, перевіримо англійську і поставимо декілька технічних питань. Все, цього буде достатньо, аби я була до цього готова! Не оцінила я такі сюрпризи — ніби людині і так мало стресу на співбесіді!
ШІ vs джуни. Хто буде працювати, коли синьйори підуть на пенсію?
Зараз усі «насичуються» штучним інтелектом. Усі у нього дуже повірили і годують себе ілюзією, що можна звільнити всіх розробників, лише одного залишити, а той заведе собі 150 чат-ботів і вони будуть писати весь код.
Переважна більшість зараз так роблять, але в певний момент люди побачать, що це неефективно, а в результаті роботи такого коду буде вилазити купа помилок. Бізнес від цього буде лише втрачати.
Сподіваюся, у певний момент всі трошки охолонуть і зрозуміють, що, все ж таки, без людського потенціалу — ніяк. ШІ це помічник розробника, а не його замінник. Це — по-перше, а по-друге, вибачте, але синьйори колись таки підуть на пенсію! Хто буде замість них працювати, якщо джуни не мають змоги здобути необхідний досвід? Машини не можуть повністю замінити людей, і машини не будуть керувати машинами, тому це шлях в нікуди.
Хтось іде в ІТ за великим заробітком, але це хибний шлях для початківця. Я йшла за тим, що мені сподобалася сама розробка і весь процес написання коду, створення застосунків і так далі.
Хто хоче втриматись і отримати роботу — мусить іти на поступки, і бути готовим до невеликої зарплати і довгого пошуку.
Що стосується використання ШІ під час співбесід самими кандидатами, то багато рекрутерів окремо попереджають, щоб цього не робили. Бо, я так розумію, багато хто намагається задіювати ШІ для підказок при відповідях на питання. Я ніколи не використовувала ШІ під час співбесіди. Єдине що — готуючись до співбесіди, я зверталася до ШІ, щоб натренувати з ним розмовну англійську. Це зручніше, ніж відвідувати спікінг-клаби.
Щодо самої англійської, то нею я володію 20+ років, але розмовна практика — це, звісно, окрема тема. Дивлюся більшість фільмів і серіалів саме англійською, читаю і технічну, і художню літературу, але вміти розмовляти — це окремий скіл. Тому ШІ став справді в нагоді, аби з ним тренуватися.
Читайте также: Тарас Цимбалюк Дружина: подробности о личной жизни и карьере
Де шукати роботу джуну: власний досвід
В основному, я дивилася вакансії на Djinni. Як на мене, то на Djinni все-таки дуже високий відсоток того, що тобі дадуть хоч якусь відповідь. Плюс, там зручний чат для переписки.
На DOU є багато цікавих вакансій, і там, як розумію, теж є можливість приватних повідомлень, але чомусь мені ні разу ніхто з рекрутерів не відписав. Ти відгукуєшся, а у відповідь тиша. Тож, коли я відгукувалася на якусь вакансію і за кілька днів не отримувала відповіді, то йшла в LinkedIn, знаходила там цю компанію і їхнього рекрутера, додавала їх в коннекти і безпосередньо писала вже рекрутеру з пропозицією поспілкуватися.
Там обов’язково треба вказувати свій мобільний, і, як на мене, то 99,99% роботодавців на цьому ресурсі — це шахраї, які просто потім обривають телефон. Ти намагаєшся знайти будь-яку інформацію про цих «роботодавців», але там взагалі немає ні посилання на сайт компанії, ні опису про неї. Коли ж береш назву компанії і просто вбиваєш в Google, то викидає тільки два результати — це сама robota.ua і OLX. Тобто, це явно фейкові «контори», у яких одна мета — обривати тобі телефон, аби якимось чином згодом отримати доступ до твого банкінгу. Їх дуже легко відрізнити навіть за тим, наскільки скупі і стандартні вимоги вони вказують у вакансіях — «беремо без досвіду», «ми всього навчимо», зарплата 45 000-50 000 грн. Це відірвані від реальності умови, якими заманюють довірливих людей.
Мета тривалістю у більш ніж 10 років: чому гроші не головне
Для мене питання зарплати поки не на перших місцях — головне було знайти проєкт, який би мені подобався і достойну компанію, яка би дала змогу набувати досвід і розвиватися.
Я хотіла світчнутися в IT ще в 2014-му році, коли теж шукала роботу протягом півроку. Але все ж одну роботу у сфері фінансів тоді змінила на іншу.
Мені тоді завадив мій власний «синдром самозванця», бо я відкривала вакансії, читала вимоги, і бачила, що я цим вимогам не відповідаю. Хоча по факту роботу в ІТ для новачків тоді було можна знайти в рази легше, а пропозицій було в рази більше.
Це зараз люди з галузі вже діляться своїм досвідом, що тоді для входу в ІТ потрібні були мінімальні знання, бо набирали, грубо кажучи, всіх підряд, а потім донавчали. І якби я тоді відгукнулась хоча би на дві-три вакансії, і просто хоча би поспілкувалася з рекрутером, може я би і сама це зрозуміла. Але я не відгукнулась на жодну і пішла далі працювати в економіку. Якби повернути це назад, то, можливо, я би вже була Senior з понад 10-ма роками досвіду.
Але цього разу, коли в 2022-му році виїжджала з країни через обстріли, а потім в 2023-му повернулася, то вже твердо вирішила йти у програмування.
З іншого боку, зараз начиталася купу відгуків розробників рівня Senior, які до своїх 30-35 років вже вперлися в стелю і не знають, куди рухатися далі. І я думаю: «Боже, як прекрасно, що я тільки зараз починаю, і що в мене ще час є, а я ще не вигоріла».
Чому вирішила повертатися в Запоріжжя, а не лишилася в Європі
Ми виїхали з міста у вересні 2022 року, коли Запоріжжя почали обстрілювати з С-300. Тоді було дуже багато обстрілів і дуже близько біля нас.
Нервова система не витримала, у всіх вона різна, тому ми з батьками виїхали. Але спочатку — переїхали у Київ і далі наче нікуди не збиралися. Та наші знайомі, які раніше виїхали у Францію, запросили і нас. Там була можливість поряд з ними проживати.
Ми виїхали туди, але повернулися: банально тому, що вісім місяців підряд сидіти і просто «дивитися в стелю» — це не варіант. Ми жили в селі, у нас навіть не було вай-фаю. Тобто, я не мала змоги повноцінно почати вчитися в тій же IT-школі і шукати роботу. У мене не було можливості займатися ніякою трудовою діяльністю. Також почались проблеми зі здоровʼям, які швидко були вирішені при поверненні в Україну.
Чому продовжуємо жити у Запоріжжі? Економічний фактор тут точно не останній — для того, щоб жити в іншому місті, треба квартира. Квартиру треба або купити, або знімати. І для того, і для того треба гроші. Тож якби у мене був необмежений ліміт у грошах, то, вірогідно, я би змінила локацію в межах України. Але поки — не зараз.
Де «купити квиток» в професію?
Що мені допомогло «ввійти в ІТ»? Впертість! Це головне.
Я, звісно, пройшла навчання у IT-школі, але сама по собі IT-школа — це лише початок. Чому ІТ-школа, а не вища освіта? Для дорослого світчера п’ять років вчитися в інституті — це дуже довго. У мене вже є дві вищі освіти, третю не хочу.
Мені треба була якась основа, канва, яку я вже самостійно буду поглиблювати. Бо самостійно побудувати собі програму навчання у сфері, в якій ти ще взагалі нічого не знаєш, трошки важкувато. А коли вже дали якусь базу, то далі самостійно береш кожну тему і її поглиблюєш. Так і нарощуєш знання.
Чи можу я порадити світчерам те саме, що пройшла я? Перед тим, як кудись переходити і змінювати сферу, перш за все, треба зрозуміти, чи дійсно це те, що тобі подобається і чи готовий ти будеш докладати зусиль у цьому напрямку. Зараз на тому ж ютубі є купа уроків, і можна самому спробувати ручками щось написати, якщо ти йдеш у розробку. Просто, щоб для себе зрозуміти, це воно чи не воно.
Люди чомусь вірять, що вони прийдуть і їм за короткий час дадуть якісь вичерпні знання, наче ці знання «лежать в коробочці». Типу, я прийду, візьму цю «коробочку зі знаннями», понесу до роботавця, а той скаже — на тобі зі старту $1000. Але треба розуміти, що такого не буде. Треба, щоб тобі подобалося те, що ти робиш. Прийти просто за грошима — не варіант, це не спрацює взагалі. Бо гроші ніхто не платить просто так, а щоб мати прокачані скіли, треба цим цікавитися.
Це складний шлях, буде багато моментів розчарування. Треба також розуміти, що цей шлях може бути не короткий. Бо навіть люди з 2-3 роками досвіду шукають роботу по року. Тож я би сказала, що мені особисто треба було брати кувалду, аби пробити собі двері в ІТ.
Читайте также: Урсула фон дер Ляйен и её семья: личная жизнь и близкие связи