Замість фіксованої трійки випускникам хочуть залишити лише два залізобетонні предмети — українську мову та історію України, а третій віддати на вибір. На думку авторів, математику мають складати лише ті, кому вона безпосередньо потрібна для профільної спеціальності. Логіка депутатів, яку підтримали пів сотні обранців із різних фракцій, лежить у площині психологічного комфорту та утримання молоді в країні: «Україна не може втрачати дітей через те, що вступ до українських ЗВО виглядає для родин абітурієнтів менш реалістичним та менш безпечним, ніж виїзд за кордон».
Читайте также: Розробники ШІ-моделі для української мови MamayLM представили версію v2.0. Наразі їй не дуже даються відповіді українською
Проте ІТ-сектор, науковці, військовослужбовці та бізнес-спільнота сприйняли цю ідею в багнети. Для багатьох це виглядає не як порятунок, а як капітуляція перед інтелектуальним майбутнім країни, що веде технологічну війну.
Dev.ua зібрав ключові думки лідерів думок про те, чому математичний фільтр у школах — це не про «стрес», а про виживання держави.
Азійський тигр чи каліфорнійський популізм: куди ми йдемо?
Експрезидент «Київстар» та голова наглядової ради НАУ Петро Чернишов упевнений: намагаючись спростити дітям життя, Україна копіює найгірші та вже визнані провальними світові експерименти. Він наводить два протилежні вектори розвитку — жорстку державну стратегію Азії та гуманістичний популізм Каліфорнії.
За даними авторитетного глобального освітнього рейтингу PISA-2022, лідерами в точних науках є Сінгапур, Тайвань, Японія та Корея. Сінгапурські підлітки за рівнем математичного мислення випереджають своїх західних однолітків приблизно на 5 років школи. Там майже 41% дітей — топові знавці математики (проти 9% у розвинених країнах).
Альтернативний шлях у 2014 році продемонстрував округ Сан-Франциско в Каліфорнії, де з міркувань «рівності та гуманності» скасували повноцінну алгебру у 8-му класі, щоб слабші учні не почувалися гірше. Результат виявився катастрофічним: успішність упала по всьому округу, а серед вразливих верств рівень знань скотився з 11% до 4%. Економісти Стенфорду констатували: округ спробував досягти рівності не через підняття підлоги для слабших, а через опускання стелі для всіх. На початку 2024 року розлючені батьки через референдум змусили владу повернути алгебру назад.
«Ми на повному серйозі копіюємо чужі помилки в країні, яка веде війну на виживання. У країні, де оборонні підприємства вже переганяють за зарплатами айтішників, але елементарно задихаються від кадрового голоду, бо проєктувати нікому. Фізику з хімією ми вже успішно вгробили. Математика — це останній рубіж, який тримає загальний рівень. Зробити її необов’язковою — це просто офіційно розписатися в тому, що власні інженери нам більше не потрібні», — резюмує Чернишов.
Математика — це архітектура ШІ та фундамент оборонки
Про те, що математика є основою теперішнього економічного існування України та її майбутньої конкурентоспроможності, застерігає президент Київської школи економіки (KSE) Тимофій Милованов. Світ стрімко входить в епоху штучного інтелекту, де базова освіта вирішує, яке місце посяде людина в новій ієрархії праці.
Цю думку лаконічно, але влучно доповнює народний депутат і історик Володимир Вʼятрович, окреслюючи баланс між гуманітарним та технічним пулами знань:
Економічне самогубство та «розбитий градусник»
Освітній популізм під прикриттям «турботи про дітей» веде до масштабної інтелектуальної деградації, вважає доцент кафедри математичного моделювання та ШІ ХАІ Дмитро Чумаченко. Математика в системі НМТ, на його думку, є єдиним загальнонаціональним фільтром, який перевіряє здатність мислити системно, аналізувати дані та будувати логічні зв’язки.
За даними Світового банку та OECD, саме високі показники з математики мають найбільший позитивний вплив на інноваційний індекс держави та рівень доходів на душу населення. Спроба прибрати іспит через те, що підліткам важко вчитися під час війни (через стрес та блекаути), є маніпуляцією.
Він додає, що ідея «компенсувати» це ваговими коефіцієнтами при вступі свідчить про нерозуміння психології: якщо предмет не обов’язковий для сертифіката, більшість шкіл та учнів просто перестануть приділяти йому увагу. Наздогнати втрачене на першому курсі буде неможливо — інженерна школа помре ще на етапі середньої освіти, а вища освіта перетвориться на фікцію, де дипломи видають за сам факт присутності.
Читайте также: Борис Пинкус Биография Личная Жизнь: путь и достижения известного предпринимателя
Фізику та хімію вже загубили. На черзі — математика?
Президентка Київського авіаційного інституту (КАІ) Ксенія Семенова зазначає, що український ринок оборони зараз переживає дикий дефіцит кадрів. Працювати немає кому, зарплати ростуть космічно, але інженерів більше не стає через непопулярність технічних спеціальностей.
Замість того, щоб впроваджувати дієві стимули — як-от високі стипендії, створення потужних опорних університетів чи спрощення віз для іноземних студентів-інженерів — держава йде шляхом найменшого спротиву.
Вона іронізує, що ми, мовляв, «не дурні китайці», які змушують дітей вчити складну математику, ми — проти зайвого стресу, у нас «особливий шлях». При цьому реальна причина виїзду студентів за кордон — це не складність іспитів, а безпека та комфорт, який прямо пропорційний фінансуванню університетів.
Війна технологій: на кону життя та братські могили
Найбільш емоційно, але з позиції суворої прагматики, на ініціативу відреагував фізик, волонтер та військовослужбовець Антон Сененко. Він переконаний: в умовах сучасної високотехнологічної війни казки про те, що «все можна купити», а сфера послуг врятує економіку, більше не працюють.
На фронті цінність фундаментальних знань вимірюється щодня. Мобілізований боєць має не просто розуміти, на які кнопки тиснути на радарі за 700 тисяч доларів, а знати базову шкільну фізику: сумісність частот, гармоніки, поширення електромагнітних хвиль у просторі.
Сененко наголошує, що освіта в часи екзистенційної загрози — це не сервіс і не просто благо, це суспільна вимога. Знання мають вкладатися в голови підлітків попри їхній спротив чи інфантильність батьків, адже ворожому РЕБу, дрону чи головці самонаведення байдуже на «рожевих поні» та «нематематичний склад розуму».
«Почалася битва математик, фізик, хімій та економік. Нащо урядовці вперто тягнуть країну в прірву — питання риторичне», — пише Сененко, додаючи, що оборонна промисловість задихається без кадрів: черги на радари розписані на роки, а запити від війська залишаються незадоволеними, бо немає кому проєктувати й синтезувати українські вибухові речовини.
Вершина айсбергу: суспільству бракує конструктивного діалогу
На тлі бурхливих обговорень виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко зауважує, що цей законопроєкт, скоріш за все, навіть не дійде до зали засідань через шалений суспільний резонанс. Проте сама проблема значно глибша за один іспит — в Україні повністю втрачена культура конструктивного діалогу.
Замість того, щоб реформувати систему освіти, аналізувати помилки Нової української школи (НУШ) та ухвалювати складні кардинальні рішення щодо технічних спеціальностей, суспільство втягують у черговий «собачий бій» на онлайн-платформах.
Суспільство звикло жити за принципом «скандал завжди можна перебити іншим скандалом», піднімаючи планку деструкції все вище, замість того, щоб трансформувати скандал у реальні та виважені державні реформи.
Замість висновку
Поки політики намагаються завоювати прихильність випускників та їхніх батьків зниженням екзаменаційних вимог, експертне середовище одностайне: спрощення шкільних фільтрів — це шлях у третій світ. Країна, яка прагне стати європейським ІТ-хабом та лідером у сфері MilitaryTech, не може дозволити собі розкіш відмовитися від математичного мислення. Адже врешті-решт, у майбутньому світі виживуть і переможуть ті суспільства, які вміють рахувати, моделювати та створювати власні технології.
Читайте также: GitLab скорочує 14% штату задля масштабування платформи під ШІ-процеси