Так виник додаток Ridy, який вже має перших юзерів і доступний у App Store і Play Маркет. Він поки що тестується, головним чином, на київських передмістях, зокрема, на маршруті з Києва до Переяслава і покриває сегмент так званих «попуток» — коли люди їдуть автівками на роботу до великого міста і підбирають попутників, аби відбити собі кошти на бензин. На відміну від BlaBlaCar, Ridy поки що вільний від комісії і повністю безкоштовний для водіїв і пасажирів, але має весь аналогічний функціонал.
Читайте также: Маск прогнозує, що як професія програмування помре до кінця нинішнього року
Головне питання — як девелопери збираються згодом монетизувати свій продукт? Та і загалом, попри всі численні і невдалі спроби інших гравців хоч трохи потіснити BlaBlaCar, чому вони вірять, що це вдасться саме їм? Про це, а також про всі інші виклики, з якими стикається їхня команда, ми поговорили з розробником, ініціатором та головним ідейним натхненником Ridy Артемом Іваненком. Далі — його пряма мова.
Хейт українців до BlaBlaCar як рушій ідеї
Ідея виникла у мене взимку минулого року. Як не дивно, поштовхом став масовий хейт людей саме до BlaBlaCar. Друзі та знайомі, які змушені користуватися цим сервісом як водії, скаржаться на комісію. Також водії нарікають, що не можуть знайти нормальних пасажирів, а пасажири — водіїв. Усі разом вони ще й відзначають, що саму ідею сервісу нівелювали різні перевізники та буси, які просто розміщують свої регулярні рейси на BlaBlaCar. Підливало олії у вогонь і те, що навіть наш Антимонопольний комітет заявляв: BlaBlaCar необґрунтовано користується своїм монопольним становищем при завищенні сервісного збору. Тож на тлі всіх цих розмов і новин ми й вирішили: а чому б не спробувати?
Не так давно вони провели глобальне оновлення, і додаток у росії оновився так само, як і в інших країнах світу. Тому це навіть дещо ідеологічне питання — і для нас як розробників, і для українців як користувачів цього сервісу.
Я запропонував доєднатися до проєкту своєму другу ще зі школи, Максу. Він на той час був скорочений з роботи і у нього було багато вільного часу. Ми «похакатонили» тиждень і «запиляли» перший прототип.
Пізніше я пішов з цим прототипом до третьої людини — це Сергій. Сергій був моїм колегою з минулої роботи, і мені завжди дуже подобався його підхід до вирішення завдань. Ми давно не спілкувалися, тож моя пропозиція виглядала трохи дивно. Виглядало так, наче я той чувак, який хоче йому впарити якусь непотрібну річ, страховку чи щось подібне. Потім він зізнався, що думав над тим, як же мені відмовити, але врешті сказав: «Блін, я тільки за, погнали!». Отак втрьох ми і рухаємося з того часу.
Ми всі розробники, але у нас на проєкті ми поділили навантаження за такими сферами відповідальності: я взяв на себе управління командою, частково відповідаю за фронтенд, дизайн та маркетинг, Сергій глибоко «вникає» у фронтенд та дизайн, і частково — у маркетинг, а Максим взяв на себе бекенд.
На якому етапі проєкт і що в планах
Додаток повністю працює, у нас вже є користувачі, і я би сказав, що ми на етапі «добре вилизаного» MVP.
Не всі функції, які ми бачимо в теорії, вже реалізовані, але наразі є все необхідне для комфортного користування сервісом і для того, щоб ми могли перевіряти власні гіпотези щодо поведінки користувачів.
Працюємо поки не за зарплатню, а за ідею — ми втрьох є кофаундерами. У нас вже є близько 500 завантажень та 250 реєстрацій. І хоч це небагато, але ми поки брали точково лише певний напрямок, а конкретно Київ-Переяслав. Чому саме цей? Ми знайшли у соцмережах низку груп на кшталт «попутки Переяслав-Київ», купили їх і спробували перелити з них аудиторію в наш додаток. Після цього кілька наших гіпотез підтвердилися, а кілька зруйнувалися, але так чи інакше це був доречний експіріенс.
Тож поки б’ємо точково, намагаючись напрацювати стратегію залучення аудиторії. Цей експеримент з напрямком Київ-Переяслав показав наші слабкі місця в маркетингу, але водночас підтвердив, що в Україні чудово працює «сарафанне радіо». Це, мабуть, один із найефективніших і найвигідніших каналів залучення користувачів.
Що «під капотом» у Ridy
По картам ми поки пішли «шляхом найменшого спротиву». Ми використовуємо готове рішення від OpenStreetMap з точки зору економії коштів. Розуміємо, що нас чекає «гра вдовгу», тож будь-які наявні кошти нам краще витратити не на сервіс типу Google Maps API, а на маркетинг і рекламу. Ми використовуємо готове API і на основі цього API будуємо всі маршрути і робимо пошук.
Що стосується базового функціоналу, то якщо порівнювати з нашим відомим конкурентом, я би сказав, що він практично ідентичний, але ми його трішки розширили. Наприклад, тим, що у нас можна додавати фото автомобіля, а також спілкуватися в популярних месенджерах, а не у власному внутрішньому чаті.
Це і нам простіше — не робити свій чат у додатку, і користувачам значно зручніше — переписуватися у тих месенджерах, до яких вони звикли, Viber, Telegram та WhatsApp.
Читайте также: К Чему Снится Сырое Мясо Женщине: Значение и Толкования
Серед цікавих технічних викликів для нас — пошук оптимальної інфраструктури для сервісу. Ми протестували AWS, Google Cloud та Heroku, однак через високу вартість використання, зависокий latency та періодичні проблеми зі стабільністю вирішили спробувати власний VPS в Україні. Це дозволило не лише суттєво знизити витрати на інфраструктуру, а й отримати більше контролю над налаштуваннями сервісу.
З конкретних функцій, які стоять в черзі — реалізувати функціонал підписки на маршрути. Це дозволить пасажирам отримувати сповіщення про нові поїздки на потрібному напрямку, зокрема, на тих напрямках, які не є популярними. Також це допоможе знаходити поїздки, які водії створюють безпосередньо перед виїздом, не плануючи їх заздалегідь.
Водій, пасажир та їх взаємна безпека
Кого важче залучити в додаток — водіїв чи пасажирів? Критичну масу користувачів набрати дуже важко в будь-якому випадку. Я би сказав, що важкість залучення водіїв чи пасажирів дуже залежить від напрямку. Але якщо все-таки обрати одну відповідь, то водіїв залучати важче. Все-таки в цій історії вони — першочергові.
У контексті взаємодії водіїв і пасажирів не останню роль грає також питання взаємного комфорту і безпеки. Ми робимо перевірку водія по документам, але чи може це зарадити всім можливим конфліктам чи проблемам у поїздці? Звісно, ні. Думаю, це також впирається в ком’юніті, яке користується додатком. У нас, звісно, користувачі теж можуть залишати взаємні відгуки один про одного, формуючи певний рейтинг.
Наразі це реалізовано у формі зірочок і можливості залишити коментарі, але тут ми поки не ускладнювали систему, зробили все максимально спрощено. Людям інколи навіть ці зірочки важко поставити. Маю сказати, що коментарі або інші відгуки зазвичай залишають або дуже незадоволені сервісом люди, або навпаки — дуже excited. Якщо все просто пройшло звичайно і рівно, ніхто ніяких відгуків не залишає.
До речі, той же BlaBlaCar зараз виставляє автоматичні відгуки. Наскільки це окей — не впевнений. Ми ще будемо над цим думати і тестувати різні варіанти.
Можливим варіантом ідентифікації учасників спільної поїздки є підтвердження через державні сервіси типу «Дії». Ми поки цього не робимо, це просто можлива опція. Для безпеки поїздок можна також зробити певну фільтрацію за статтю, наприклад, щоб це була поїздка з жінкою-водієм для жінок. Як жіночі купе в «Укрзалізниці».
Чужі невдалі спроби — не рахуються
Коли BlaBlaCar заходив на український ринок, у нас на той час існували сервіси типу PoputkaUA чи Pidvezu. Котрісь з них BlaBlaCar викупив і перевів до себе їхню аудиторію. У нас була така сама стратегія, тільки в міні-масштабі — купити групу у Telegram і переправити з неї аудиторію. Нам це трошки важче зробити, але це «проба пера».
За таких умов, пропонуючи кращі умови і кращий сервіс, чому ми не можемо поборотися хоча би на нашому, українському ринку, який ми добре знаємо?
Ми розуміємо, що це не буде швидкий процес і миттєвого успіху очікувати не варто. Проте робимо ставку на якісний власний продукт і значну кількість користувачів, які сьогодні незадоволені рішеннями конкурента.
Цього року ми не будуємо якихось фантазійних нереалістичних планів. Хочемо запустити три напрямки в рамках київської агломерації, де попутки є постійним і активним засобом добиратися додому з роботи.
Звісно, на певному етапі ми будемо змушені залучати інвестора, але до цього потрібно прийти вже з проміжними результатами, цифрами та чітким розумінням того, як саме будуть використані його кошти. Все це — попереду!
Читайте также: Український ШІ-фоторедактор потрапив до презентації Apple на WWDC 2026