Про це компанія повідомила у LinkedIn.
Як це працює
Технічна команда виїжджає в точку запуску, розгортає антену, ноутбук і термінал Starlink, готує апарат до зльоту, запускає його — і після цього залишає позицію. Ця точка далі працює як ретрансляційна станція, через яку пілот і оператор корисного навантаження підключаються до апарата з будь-якого місця з доступом до інтернету. Технічний персонал перебуває на позиції лише стільки, скільки потрібно для розгортання обладнання, запуску, посадки та згортання — після цього пілот і оператор ведуть завдання вже з глибокого тилу, за сотні чи навіть тисячі кілометрів від лінії бойового зіткнення.
Читайте также: PlantIn запускає два нові застосунки — RockIn для ідентифікації каміннята SportDex для колекціонування спортивних карток
На відміну від типових ринкових рішень, які покладаються на стороннє програмне забезпечення віддаленого доступу (remote desktop, шеринг екрана), Remote Control вбудований безпосередньо в платформу Buntar Copilot. Відео з камери, телеметрія апарата, телеметрія антени та лог-файли передаються окремими незалежними потоками — за словами компанії, це підвищує надійність керування в бойових умовах: якщо один потік обривається, решта продовжують працювати.
Чому так спроєктували
Співзасновник Buntar Aerospace Богдан Сас пояснює логіку рішення турботою про безпеку військових: «Ми переконані, що війна майбутнього — це війна технологій, де ризикує саме залізо, а не пілоти», — каже він, додаючи, що весь цивілізований світ рухається в тому ж напрямку — виводити екіпажі з-під прямого вогню, залишаючи операторам роль «мозку» операції.
Читайте также: Угода з Xbox щодо ексклюзивності S.T.A.L.K.E.R. 2 окупила розробку гри ще до релізу
Керівник команди Buntar Copilot, який представився як Props, розповів, що на ринку вже є кілька рішень для дистанційного керування, але питання в тому, наскільки надійно вони працюють саме в бойових умовах: «Ми свідомо відмовились від готових рішень віддаленого доступу, щоб зробити цю функцію правильно всередині Buntar Copilot», — пояснює він.
Іван Каунов з команди Buntar додав, що очевидний «швидкий» шлях — додати remote desktop поверх наявного софту й покластися на єдиний канал звʼязку — команда свідомо відкинула, оскільки це неправильна архітектура для продукту, який працює під реальним бойовим навантаженням: у полі канал звʼязку — найслабша ланка будь-якої системи, і якщо відео, телеметрія апарата, телеметрія антени та логи йдуть одним потоком через віддалений екран, один обрив з’єднання обвалює всю систему керування. Рішення вимагало більше інженерної роботи, але натомість система не відмовляє одразу вся цілком.