Ми вибрали 10 найголовніших інсайтів цієї розмови про «термінаторів» на фронті, технологічну гонку з рф та майбутнє робототехніки.
Читайте также: Українські кіберрозвідники отримали гігабайти таємних даних російського НДІ «Полюс». Що відомо
Але якщо ти хочеш подивитися повну версію інтерв’ю, то воно тут, будь ласка:
Головна проблема — не створити технологію, а масштабувати її
Створити систему донаведення (автозахоплення цілі) — це завдання, яке українські інженери вирішують доволі швидко. Справжній челендж — передати код на заводи так, щоб забезпечити безпеку інтелектуальної власності, налагодити протоколи взаємодії між різними розробниками та масово доставляти оновлення на фронт. Україна вже навчилася будувати інновації, але тільки вчиться їх масштабувати.
DWARF Engineering створили «Android для дронів»
Щоб вирішити проблему масштабування, компанія розробила операційну систему, яка працює за принципом Android. Вона дозволяє склеювати різний софт із різним залізом (хардом). Завдяки цьому будь-яку нову ефективну технологію від сторонніх розробників можна миттєво розгорнути на тисячах бортів із різною електронікою.
Справжня автономність війни ще попереду
Західні медіа (як-от New Scientist) пишуть про українські автономні дрони як про «еру роботів-убивць». Проте Владислав наголошує: поточна автономність (коли дрон сам долітає до координати і вражає ціль) концептуально не відрізняється від роботи звичайних ракет.
Росіяни виграють у швидкості екзек’юшну через тоталітаризм
Україна стратегічно уникла монополізації ринку дронів — держава контрактувала багато різних компаній, створивши шалену внутрішню конкуренцію, яка штовхає інновації вперед. У рф вільного ринку немає. Вони або копіюють нас, або створюють своє, але щойно рішення починає працювати — тоталітарний режим штампує його десятками тисяч, не зважаючи на права акціонерів чи економічну доцільність.
Автоматизація — це питання виживання через брак людей
Україна вимушена автоматизувати повітряний та наземний бій. По-перше, ворожих бортів і «Шахедів» летить стільки, що людських операторів ППО фізично не вистачає для перехоплення. По-друге, росіяни тиснуть малими піхотними групами. Знищити БПЛА всіх окупантів вручну неможливо: оператори заважають один одному на радіочастотах, а FPV-дрон через камеру бачить ціль лише на 50–100 метрів і літає тільки по розвідці. Автономні баражуючі боєприпаси — єдиний вихід.
Читайте также: Без Figma, зате з Claude Code: український дизайнер створив застосунок для щоденних селфі. Як працює Dittoday
Сворм (рій дронів) поки не потрібен армії в класичному розумінні
Військові не просять складної горизонтальної взаємодії дронів (як у бджіл). Найбільш затребуваний кейс «рою» сьогодні — це можливість для одного оператора підняти в повітря на автопілоті 10–20 бортів, щоб вони зависли над квадратом, а пілот вибирав їх почергово, як патрони в револьвері, для гарантованого знищення техніки чи зачистки будівель.
«Кухонні дрони» — це децентралізована мережа, яку неможливо знищити ракетою
Ініціативи на кшталт збірки FPV на кухні (як у Victory Drones) — це суперзброя. Масові БПЛА не мають бортових комп’ютерів, вони прості за конструкцією, і така децентралізація логістики рятує виробництво від ворожих ракетних ударів. Ручна збірка дає гнучкість: конвеєр можна масштабувати за два тижні, просто найнявши людей, та швидко змінити частоти чи плату. Проте складні AI-системи з донаведенням мають збиратися виключно на заводах із серійною пайкою та суворим контролем якості.
Українські дрони — це «фастфуд». І це комплімент
Західні військові гіганти (на кшталт Rheinmetall) іноді зневажливо кажуть, що в Україні дрони збирають «домогосподарки». Проте Владислав пояснює: європейські стандарти (MIL-STD) вимагають, щоб дрон витримував роки зберігання при ±50°C чи занурення в солону воду, через що вони коштують космічних грошей.
Україна воює «зброєю з Wi-Fi модемів та Raspberry Pi»
Україна досі обмежена в доступі до високотехнологічних військових компонентів (лазерні гіроскопи для ракет, високочастотні радари тощо) через жорстке міжнародне регулювання. Тому наші інженери творять дива з цивільного заліза. Наприклад, на бортових комп’ютерах автономних дронів масово стоїть одноплатник Raspberry Pi.
Наземні роботи (НРК) відстають від повітряних на два роки
Роботизація на землі дається значно складніше, ніж у повітрі. Автопілоту БПЛА плюс-мінус 10 метрів помилки нічого не зроблять, а для наземної платформи це критично. Потрібні складні технології навігації (SLAM), є проблеми з прохідністю. Поки що НРК керуються операторами (навіть сенсаційні випадки взяття росіян у полон наземним роботом — це операційна робота людини через аудіозв’язок). Справжня автономність НРК з’явиться тоді, коли робот зможе сам виїхати на позицію, самостійно закопатися (адже все, що на поверхні, знищується за дві години), утримувати оборону та повернутися на базу на підзарядку.
Читайте также: Окупанти запустили в Криму та на Херсонщині аварійний роумінг із обмеженим інтернетом