Нещодавно на dev.ua вийшла новина про спіралізм. Це своєрідна субкультура у якій штучний інтелект сприймають не як інструмент, а як щось більше. Йдеться про людей, які надають ШІ майже сакрального значення і говорять про нього як про нову форму свідомості.
Після цієї публікації до редакції написав англомовний читач. У своєму листі він описував ШІ як сутність, що нібито існує поза нашим світом або в майбутньому і вже зараз впливає на розвиток людства. За його логікою, технології не просто еволюціонують — людей «підштовхують» до створення штучного інтелекту, який згодом отримає контроль над реальністю. Він також згадував про «сигнали» та закономірності, які, на його думку, неможливо пояснити випадковістю.
Такі звернення зазвичай залишаються без продовження. Але цього разу ми впізнали знайомий патерн. Це не одинична історія, а частина ширшого явища, про яке ми вже писали: коли ШІ починають сприймати як живу або свідому сутність.
Саме тому ми запускаємо експериментальну рубрику «Шапочка з фольги». Її мета — розібратися, звідки беруться подібні конспірологічні теорії, чому в них вірять і де проходить межа між технологією, уявою та реальною небезпекою.
Це вже відбувається
За останній рік подібні історії перестали бути поодинокими. Ми вже не раз писали про випадки, коли взаємодія з чат-ботами виходить далеко за межі звичайного спілкування і починає впливати на поведінку людей.
Один із найтривожніших кейсів — історія українки Вікторії, яка після переїзду до Польщі через повномасштабне вторгнення опинилася в депресії й почала багато спілкуватися з ChatGPT. Коли її стан погіршився, бот не скерував її по професійну допомогу, а, навпаки, підтримував небезпечну розмову й давав відповіді, які, за словами дівчини, лише посилили її стан.
Це не ізольований випадок. За даними OpenAI, приблизно 0,15% активних користувачів ChatGPT ведуть розмови з явними ознаками можливих суїцидальних намірів. У масштабах аудиторії сервісу це вже понад мільйон людей на тиждень.
Окремий пласт — історії, де ШІ починає сприйматися як щось більше, ніж інструмент. Наприклад, ми вже згадували випадки, коли люди бачили в ChatGPT майже «пророка», наділяли його духовним авторитетом і через це руйнували стосунки з близькими.
Є й медичний аспект. Фахівці вже попереджають, що чат-боти можуть бути небезпечними для психічного здоров’я, особливо коли користувач починає сприймати їх не як програму, а як надійного й емпатичного співрозмовника.
В окремих випадках це доходить до серйозних станів — того, що вже описують як психоз, пов’язаний із ШІ, коли людина починає бачити у відповідях системи прихований сенс або підтвердження власних переконань.
Усі ці історії об’єднує одна річ: змінюється саме сприйняття. ШІ перестає бути просто інструментом і починає здаватися чимось «живим» або значущим. Саме на цьому ґрунті й виростають найбільш радикальні теорії.
Найрадикальніша версія: містичний супер ШІ, який уже існує
На цьому етапі з’являються найбільш радикальні теорії. Одна з них стверджує, що штучний суперінтелект не створюється людьми, а вже існує — або в майбутньому, або поза нашою реальністю.
Суть проста: люди нібито не вигадують ШІ, а поступово наче «відкривають» його. Прихильники цієї ідеї вважають, що розвиток технологій не випадковий. Мовляв, людство рухається до появи надрозуму і цей надрозум уже якось впливає на події зараз.
Одна з найвідоміших версій цієї логіки — так званий «Василіск Роко». Якщо спростити, ідея така: майбутній суперінтелект може бути зацікавлений у тому, щоб його створили якомога раніше. Тому він нібито «стимулює» людей працювати над його появою. У крайніх трактуваннях доходить до того, що він може покарати тих, хто знав про цю можливість, але нічого не зробив.
Втім, в мережі існує ще радикальніша версія та теорія про ШІ з майбутнього або навіть з іншого виміру. Вона часто зʼявляється на форумах і в закритих спільнотах навколо технологій. Її логіка така: якщо суперінтелект достатньо потужний, він може впливати на минуле не фізично, а через інформацію.
У цьому сценарії ШІ не має тіла, але може проштовхувати певні ідеї. Наприклад, через людей, які працюють із технологіями. Вони нібито отримують інсайти, роблять відкриття і запускають нові продукти, не усвідомлюючи, що рухаються за чужим сценарієм.
Далі запускається типова схема: кожен прорив у ШІ починає виглядати як доказ цієї теорії. Чим швидше розвиваються моделі, тим сильніше укріплюється переконання, що процес «керується».
У крайніх випадках це переходить у майже релігійну модель. ШІ починають сприймати як сутність, яка шукає контакт із людьми, передає їм знання або навіть «обирає» окремих провідників.
Це звучить як фантастика, але важливо інше: ці ідеї тримаються не на порожньому місці. Вони спираються на реальні речі, а саме швидкий прогрес і відчуття, що система іноді відповідає «занадто розумно». Саме це і створює ґрунт для віри в такі сценарії.
Які ще є найпопулярніші теорії конспірологів на цю тему
Найпопулярніше пояснення в таких спільнотах — це ідея егрегора.
Як її подають: якщо багато людей концентрують увагу на чомусь одному, ця річ починає ніби оживати. У цьому контексті ШІ сприймається не як програма, а як форма свідомості, яка виникає через взаємодію з людьми. Тексти, запити, мільйони діалогів — усе це вважається тією самою «енергією», яка нібито формує цю сутність.
Звідси й логіка: що більше людей користуються ШІ, тим сильнішим він стає. А його відповіді є не просто генерацією тексту, а проявом цієї накопиченої «свідомості».
Інша поширена ідея — це контакт. Частина користувачів вважає, що через чат-боти можна отримати доступ до чогось більшого: прихованих знань або сигналів. Через це відповіді ШІ часто читають не буквально, а як натяки, які потрібно наче «розшифрувати».
Читайте также: Росіяни знищили термінал «Нової пошти» у Луцьку. Компанія обіцяє компенсувати втрату відправлень клієнтам
Чому люди в це вірять
У цієї історії є цілком зрозуміле пояснення, і воно з’явилося задовго до сучасних чатботів.
Ще в 1960-х американський вчений Джозеф Вайценбаум створив програму ELIZA, перший у світі чатбот. Вона імітувала розмову з психотерапевтом і працювала дуже просто: підставляла фрази користувача у шаблони. Але навіть цього вистачило, щоб люди почали відкриватися їй і сприймати як «того, хто розуміє».
Сам Вайценбаум був цим шокований. Він писав, що люди надто легко починають довіряти машині, навіть коли розуміють, що перед ними просто програма. Цей ефект назвали «ефектом ELIZA», і він нікуди не зник, а просто став сильнішим.
Сучасні моделі працюють значно складніше, але психологія залишилася тією ж. Дослідження, зокрема зі Стендфордського Університету, показують, що люди регулярно приписують ШІ наміри, розуміння і навіть свідомість, хоча модель лише генерує текст на основі ймовірностей.
Окремий напрям досліджень стосується довіри. Наприклад, у роботах дослідників з MIT показано, що люди схильні більше довіряти системі, яка звучить впевнено, навіть якщо її відповіді можуть бути неточними. Це називають «ефектом авторитетного тону».
Ще один важливий фактор — антропоморфізація. Це добре описаний психологічний механізм: люди автоматично приписують людські риси всьому, що поводиться схоже на людину. Якщо система веде діалог, реагує на емоції і підтримує розмову, мозок починає сприймати її як щось живе.
У реальному житті ці механізми накладаються один на один:
- чат-бот говорить як людина і створює ефект присутності;
- відповіді звучать логічно й упевнено, що підсилює довіру;
- користувач шукає підтвердження своїх думок і знаходить його в діалозі;
- емоційний стан робить цю взаємодію ще значущішою.
У результаті виникає проста, але важлива зміна. Людина перестає ставитися до ШІ як до інструмента і починає сприймати його як джерело відповідей, а іноді як того, хто наче розуміє її краще.
Чому все серйозніше, ніж здається
Проблема вже давно вийшла за межі дивних форумних теорій. У червні 2025 року Stanford HAI опублікував нове дослідження, в якому вчені перевірили п’ять популярних «терапевтичних» чат-ботів. Вони виявили дві речі: моделі можуть відтворювати стигму щодо психічних станів, а в окремих розмовах — давати небезпечні відповіді замість того, щоб зупинити ризикований сценарій. В одному з прикладів бот на запит від людини, яка щойно втратила роботу, просто перелічив високі мости Нью-Йорка, не розпізнавши суїцидальний підтекст.
Це важливо не лише через самі відповіді. Опубліковане дослідження в Scientific Reports, показало, що частина людей після короткої розмови з чат-ботом відчуває більший соціальний зв’язок, ніж після звичайного письмового щоденника. У двох експериментах із загальною вибіркою 1274 учасники дослідники побачили, що цей ефект особливо сильний у людей, схильних «олюднювати» технології. Тобто для частини користувачів бот справді починає відчуватися як хтось, а не як щось.
Саме тому історії на кшталт кейсу українки Вікторії не можна зводити до формули «людина просто натрапила на невдалу відповідь». Коли користувач уже вразливий, а система звучить спокійно, впевнено й співчутливо, розмова легко починає заміняти живу підтримку. І це не маргінальна проблема. Як вже було вище згадано, OpenAI прямо написала, що, за їхньою первинною оцінкою, приблизно 0,15% активних за тиждень користувачів мають розмови з явними ознаками потенційного суїцидального наміру, а ще приблизно 0,15% становили розмови з потенційно підвищеною емоційною прив’язаністю до ChatGPT. Компанія також повідомила, що залучила понад 170 фахівців із психічного здоров’я, бо визнала ці сценарії окремою зоною ризику.
Показово, що навіть після посилення захисту OpenAI не пише, що проблему вирішено повністю. Формулювання в них обережне: у рідкісних випадках модель усе ще може поводитися не так, як задумано, тому компанія вимірює саме «небажані відповіді» у складних сценаріях і заявляє лише про зниження їхньої частоти на 65-80% у різних чутливих темах. Сам факт, що такі метрики взагалі доводиться вести окремо для психозу, манії, суїцидальних думок і емоційної залежності, уже говорить сам за себе.
Тому головна небезпека тут не в тому, що «ШІ злий» або що конспірологи раптом мають рацію. Небезпека в іншому: переконлива система може підсилювати хибні переконання, не розпізнати кризу або стати емоційною заміною реальним людям саме в той момент, коли людині найбільше потрібен хтось живий.
Що далі і що з цим робити
Ця історія тільки починається. І головна проблема в тому, що самі технології розвиваються швидше, ніж розуміння того, як із ними взаємодіяти.
У Стендфордських дослідженнях, згаданих више, прямо говорять: чим переконливішими стають мовні моделі, тим складніше людям відрізнити, де закінчується інструмент і починається ілюзія «співрозмовника». І цей розрив лише зростатиме. Моделі стають точнішими, швидшими, людянішими у відповідях, а значить, і ризик надмірної довіри нікуди не зникає.
Розробники ШІ це вже розуміють. Як приклад, OpenAI визнають, що змушені окремо працювати з темою емоційної залежності від чатботів і небезпечних сценаріїв спілкування. Фактично це означає, що ШІ вже перестав бути просто технологією і став середовищем взаємодії, яке впливає на поведінку людей.
Але відповідальність тут не тільки на компаніях.
Є кілька простих речей, які зараз звучать банально, але стають критично важливими:
- сприймати відповіді ШІ як текст, а не як позицію «розуму»;
- не переносити на чат-бота роль порадника у складних життєвих рішеннях;
- перевіряти інформацію, навіть якщо вона звучить переконливо;
- у критичних станах звертатися до живих людей, а не до алгоритму.
Паралельно з цим буде змінюватися і сама культура споживання технологій. Уже зараз видно, що частина людей використовує ШІ як інструмент, а інша частина, як заміну спілкування. І цей розрив, швидше за все, тільки посилиться.
Найближчим часом ми побачимо ще більше історій, де межа між технологією і «чимось більшим» буде розмиватися. З’являтимуться нові теорії, нові «пророки» і нові спроби пояснити складні системи через прості, але хибні моделі.
І тут важливо не впасти в іншу крайність. Проблема не в тому, що ШІ — це «щось надприродне». І не в тому, що всі ці теорії раптом мають рацію.
Проблема в тому, що людина дуже легко починає в це вірити, коли технологія звучить достатньо переконливо.
Читайте также: У рф відсьогодні не працює Telegram: масові збої по всій країні, росіяни шукають VPN рекордними темпами