Європа не встигає за українським темпом
Спільна теза практично всіх опитаних — швидкість українських інновацій це не перевага, а вимушена реакція на щоденний тиск війни.
Читайте также: «Школа 2040, а не 1940». Заможні американці відмовляються від традиційної освіти заради AI-репетиторів і навчання підприємництву
R&D-директор DevDroid Олег Федоришин формулює це прямо: «Більшість рішень народжується тоді, коли потрібно вирішити конкретну проблему. В Україні ці проблеми виникають щодня, тому й інновації з’являються дуже швидко».
У європейських виробників, за його словами, поки що немає такої нагальної потреби, тому вони найчастіше купують чи допрацьовують рішення, які ніколи не проходили перевірку сучасною війною. Ситуація, втім, поступово змінюється — приміром, тема дронів-перехоплювачів стала для Європи актуальною вже після того, як там побачили її ефективність на Близькому Сході.
За словами Федоришина, справа не лише в мотивації, а й у корпоративній культурі: великі іноземні компанії діють у межах процедур і численних внутрішніх погоджень, і це іноді доходить до абсурду — навіть поїздка на зустріч в Ужгород чи Чоп, куди не долітають ракети, для багатьох є неприйнятною через внутрішні корпоративні обмеження.
Business Development Manager Global SKIFTECH Артем Вдовенко додає інший вимір проблеми — орієнтацію на довгий життєвий цикл продукції. «На міжнародних виставках ми бачили приклади рішень із вартістю понад двісті тисяч євро за одиницю, хоча йшлося про системи, що фактично використовуються одноразово. Це добре ілюструє різницю підходів», — розповідає він. Українська ж модель, переконує Вдовенко, протилежна: «Ми створюємо рішення, які максимально ефективно виконують конкретне бойове завдання сьогодні, розуміючи, що вже за кілька місяців їх може знадобитися модернізувати відповідно до нових викликів».
Своєю чергою CBDO Frontline Robotics Микита Рожков пояснює розрив через індустріальну парадигму. «Багатьом європейським компаніям важко переналаштуватись, тому що вони ще живуть в парадигмі індустріального розвитку 60-х, 70-х, 80-х років, які принципово відрізняються від сучасних», — аналізує він. При цьому саме ті європейські компанії, які глибше занурюються в український досвід і безпосередньо в поле бою — Рожков називає Quantum Systems, Stark і розробки Еріка Шмідта на кшталт Hornet і Bumblebee, — розвиваються помітно швидше за конкурентів, відірваних від цього досвіду.
IntBDM Dwarf Engineering Макс Гетман вважає, що західний ОПК десятиліттями будувався під мирний час. «У них купа бюрократії, сертифікацій і комплаєнсів. Щоб запустити новий дрон чи систему РЕБ у ЄС, треба пройти кола пекла, тендери й погодження, що займає роки», — констатує він, протиставляючи це українському пайплайну через Мінцифру, Brave1 і мережу стартапів, який укладається в тижні.
Чи стане Україна оборонною лабораторією Європи
На пряме запитання про статус «лабораторії» відповіді розділилися радше за тоном, ніж по суті. Вдовенко вважає, що Україна вже стала центром практичної валідації оборонних рішень — і це підтверджують постійні запитання представників іноземних компаній на Eurosatory: «Чи перевірене це рішення в бойових умовах?» — за його словами, це питання особливо часто ставили саме виробникам безпілотних систем.
CEO BlueBird Tech Валерій Зарубін, натомість, свідомо уникає формулювання «збройна лабораторія».
За його словами, успіх України — це не одна технологія, а поєднання інженерних рішень, виробництва, управління й людей, здатних швидко адаптуватися, а прості й дешевші рішення часто виявляються ефективнішими за складні продукти великих оборонних корпорацій.
Рожков вважає, що альтернативи для Європи немає: «Або Європа буде вчитись у України, або Європу навчить росія». А Гетман констатує, що процес уже відбувся й це усвідомлюють у Брюсселі. «Вона вже нею стала, і в Брюсселі це прекрасно розуміють. Недарма вони відкрили в Києві офіс оборонних інновацій (EUDIO)», — зазначає він. За словами Гетмана, Україна — єдиний у світі полігон, де технології тестуються проти сильного технологічного ворога, і без такого тестування будь-яка західна новинка залишається просто теорією.
Чого навчилися західні компанії — і чого досі не розуміють
Практично всі співрозмовники сходяться в тому, що ключовий урок для Заходу — необхідність масштабованих, швидко модернізованих рішень замість поодиноких високотехнологічних систем. Федоришин ілюструє це прикладом власного досвіду: «Мені найбільше подобається, коли вони запитують, як обслуговувати систему протягом 5-10 років, як її правильно зберігати чи підтримувати в експлуатації», — розповідає він, маючи на увазі контраст із реальністю: більшість засобів, створених два роки тому — FPV-дрони, крила, наземні роботизовані комплекси, — сьогодні вже майже не використовуються. Життєвий цикл технологій вимірюється місяцями, а не десятиліттями, наголошує він, і придбати рішення недостатньо — його потрібно постійно інтегрувати, адаптувати й тестувати в бою.
Гетман формулює те саме через конкретні приклади.
Але чого вони досі не розуміють — це швидкості еволюції ворога. За його словами, частоти на дронах і, відповідно, РЕБ, міняються кожні два-три тижні, а то і швидше. «Те, що працювало минулого місяця, сьогодні вже брухт», — попереджає Гетман. Українська децентралізація виробництва — коли сотні дрібних компаній збирають дрони по всій країні, щоб виробництво не залежало від одного удару, — для їхніх величезних централізованих заводів, за його словами, досі звучить як фантастика.
Вдовенко називає ще один недооцінений фактор — стійкість виробництва: українські компанії були змушені швидко децентралізувати процеси, щоб зберігати безперервність роботи навіть під постійними атаками, тоді як для більшості європейських виробників це поки не першочергове питання, хоча безпекові виклики дедалі більше демонструють його важливість.
Як насправді виглядають партнерства
За заявами компаній, конкретних оформлених партнерств поки небагато, але напрямок руху зрозумілий.
- DevDroid нещодавно підписав меморандум про взаєморозуміння з норвезькою Kongsberg Defence & Aerospace під час Ukraine Recovery Conference 2026 — угода відкриває шлях до довгострокового співробітництва у виробництві дистанційно керованих бойових роботизованих систем.
- BlueBird Tech співпрацює з європейськими партнерами за «данською моделлю», коли країни-партнери фінансують закупівлю українського озброєння напряму у виробників для Сил оборони України. За словами Зарубіна, компанія поки не має власних виробничих майданчиків у ЄС, а формати спільних підприємств здебільшого на стадії обговорення.
- Frontline Robotics пішла далі за інших: у стратегічному партнерстві з німецькою Quantum Systems компанія створила спільне підприємство Quantum Frontline Industries. «Зараз це фактично єдина компанія, яка настільки глибоко поєднує європейську виробничу культуру та український військово-технологічний досвід. Quantum Frontline Industries стає найбільшим виробником малих універсальних коптерів Європі — подібних обсягів виробництва наразі немає у жодного іншого підприємства», — розповідає Рожков. Серед активних партнерів компанія також називає Німеччину, країни Балтії та Нордичного регіону.
- Himera підписала меморандум з фінською Bittium про співпрацю у сфері захищеного тактичного звʼязку — сторони працюватимуть над рішеннями для сил оборони України та Фінляндії, поєднуючи технології й бойовий досвід обох компаній.
SKIFTECH наразі не може розкрити деталі партнерств через угоди про конфіденційність, обіцяючи повідомити про них офіційними пресрелізами після завершення процедур.
Найскептичнішу оцінку самої природи цих партнерств дає Гетман із Dwarf Engineering.
За його словами, у європейських виробників практично немає власних напрацювань у сегменті FPV, а для більшості генералів НАТО дрони-камікадзе досі радше іграшка, ніж масова закупівельна категорія: «Топові аналітичні центри США та Британії (на кшталт RUSI та CNA) прямо про це пишуть: європейські оборонні гіганти неохоче йдуть у FPV, бо там низька маржа — їм вигідніше продати один великий розвідувальний дрон за мільйон доларів, ніж паритися з тисячами дешевих камікадзе», — цитує аналітику Гетман.
Найактивнішими він називає балтійські країни, які створили «Коаліцію дронів», але, за його спостереженням, здебільшого варяться у власному соку, намагаючись писати власні закриті рішення в автономності:
«Аналітика Defense One підтверджує те, що ми бачимо на практиці: їхній софт (навігація, компʼютерний зір/МАД) створюється в лабораторних умовах. На полігоні у Франції чи Німеччині все красиво, а коли воно потрапляє під дію РЕБ, то просто „сліпне“, бо в них немає наших датасетів», — пояснює він.
Мотивацію європейських компаній, які йдуть на перемовини з українськими виробниками, Гетман описує доволі прагматично: «Для них партнерство з Україною — це єдиний шанс вийти на живий ринок, бо тільки у нас є реальний мільйонний попит і фінансування. Вони приходять, відкривають тут представництва та інтегруються з нашими розробниками, щоб банально абсорбувати наш досвід і хоч якось адаптувати свої залізяки до реальної війни».
При цьому Україна, переконує Гетман, у цьому обміні не молодший партнер, а ментор:
Читайте также: Український айтівець створив онлайн-архів картонок з протестів. На сайт вже додано понад 1500 фото