— Яка найбільша проблема українського мілтеху прямо зараз? Яка біль турбує саме ваш бізнес нині найбільше?
Я б уникав визначення «проблема», скажімо так, складнощі українського miltech — це фінансування та нестабільність із постачанням комплектуючих, зокрема, з Китаю. У випадку BlueBird Tech це одна з головних «болючих» тем досить тривалий час.
Китайські постачальники то приймають платежі, то ні. Ситуація постійно змінюється, через що доводиться працювати через логістичні або посередницькі компанії. Але й у них регулярно виникають труднощі з проведенням оплат, тому вся система фактично працює в режимі постійної напруги та очікувань.
Окрема проблема — це самі обсяги комплектуючих. Коли ти масштабуєш виробництво та плануєш рости далі, одразу впираєшся у питання фінансування й доступності компонентів. За ці комплектуючі постійно доводиться боротися, і це напряму впливає на темпи виробництва та можливість довгострокового планування.
У кожної компанії можуть бути свої специфічні виклики, але для BlueBird Tech сьогодні саме стабільність закупівель і оплат є одним із ключових факторів.
— Яку технологію сьогодні найбільше переоцінюють? А що, навпаки, недооцінене?
Не можна говорити, що щось в Україні недооцінене чи переоцінене. Ми перебуваємо у стані великої війни і наші військові потребують абсолютно всіх виробів, які виготовляють у країні. В умовах війни все дуже швидко проходить перевірку фронтом. Якщо рішення справді ефективне — військові, держава, виробники одразу починають вкладати в це ресурси, масштабувати виробництво та шукати способи застосування. Якщо ж технологія не дає результату, вона дуже швидко втрачає інтерес ринку і шукається щось нове. Тому зараз ринок і фронт достатньо жорстко відсіюють усе зайве, і переоцінених речей я, чесно кажучи, не бачу.
Україна історично завжди розвивала цю галузь, у нас сильна інженерна школа, досвід і спеціалісти, які здатні створювати складні технологічні рішення.
Мені здається, що українські інженери, підприємці й загалом суспільство ще не до кінця усвідомлюють, наскільки великий у нас потенціал у цьому напрямку. Колись ми повірили у свої сили в сфері дронів — і сьогодні українські безпілотники знає весь світ. Зараз потрібно так само повірити у власні можливості в ракетобудуванні. Якщо країна зробить ставку на цей напрямок, це може вивести Україну на зовсім інший технологічний рівень.
— Кого вам найважче наймати і чому? Як вирішуєте це питання?
Наймати людей складно завжди, але для нас ключове питання — не лише хард-скіли, а й софт-скіли. Ми намагаємося будувати команду з людей, які підходять нам по цінностях, підходу до роботи та вміють ефективно взаємодіяти всередині команди. Тому питання складної взаємодії з конкретними людьми у нас зазвичай не виникає — ми просто не беремо тих, хто нам не підходить культурно.
І, думаю, так буде ще довго. Зараз найбільший виклик — це пошук сильних інженерів для складних технологічних напрямків. Але ми не сприймаємо це як проблему без рішення. Ми просто розширюємо географію пошуку. BlueBird Tech відкриває R&D центри в країнах ЄС, першою буде Польща і ми географічно розширюватиметься. Звісно пріоритет — українські інженери, які живуть за кордоном і можуть допомогти розвивати українські технології. Якщо не знаходимо потрібної експертизи «серед своїх» — готові залучати інженерів з інших країн.
Для нас важливо не просто закрити вакансію, а привести людей, які допоможуть будувати продукти та створювати навколо себе сильну інженерну інфраструктуру. Якщо поруч із міжнародними спеціалістами будуть рости українські інженери, переймати досвід і масштабувати ці знання — це лише посилить всю галузь.
Також важливо підтримувати українські навчальні заклади та напрямки, які готують потрібних спеціалістів. Без розвитку власної інженерної школи жоден miltech не зможе масштабуватися в довгостроковій перспективі і саме тому BlueBird Tech веде освітній трек. Ми вже маємо партнерства з 6 технічними навчальними закладами в Україні і ця співпраця розширюється. Наші інженери співпрацюють зі студентами, проводять лекції та демонструють сьогоднішні запити фронту.
— Який skill або кілька навичок зараз найцінніший для інженера в defense tech? Чому?
Ми завжди спочатку оцінюємо саму людину — як вона мислить, як взаємодіє з командою, наскільки готова брати відповідальність і швидко вчитись. А вже потім дивимося на технічну експертизу.
Звичайно, важливо добре розбиратися у своїй сфері та мати сильну технічну базу. Але технології, продукти й самі умови роботи зараз змінюються настільки швидко, що найбільшою цінністю стає саме здатність адаптуватися.
Читайте также: OpenAI та Broadcom розробили власний ШІ-процесор Jalapeño, щоб позбутися залежності від Nvidia
До нас часто приходять люди з абсолютно різних сфер, і на перший погляд може бути неочевидно, як їхній досвід може бути корисним для defense tech. Але якщо людина має сильну внутрішню мотивацію, вміє адаптуватися та готова швидко зануритися в нові напрямки — вона може дати дуже сильний результат.
Тому, якщо коротко підсумувати, то сьогодні найцінніші навички для інженера в defense tech — це адаптивність, гнучкість мислення, здатність швидко вчитися та знаходити рішення в нових умовах.
— Що цивільний IT неправильно розуміє про мілтех?
Головна помилка цивільного IT щодо miltech — це сприйняття оборонних технологій як чогось повільного, зарегульованого й далекого від класичного tech-середовища. Насправді сьогодні український miltech сильно розвивається — це часто значно швидші цикли розробки, швидше ухвалення рішень і набагато більш прикладна інженерія.
Це зовсім інший рівень відповідальності та швидкості.
— Якою буде війна через 2–3 роки з технологічної точки зору?
Я думаю, що війна в найближчі 2–3 роки буде рухатися в бік спрощення технологій і одночасно їх масовості. Ми вже бачимо, що складні системи стають доступнішими. Те, що раніше коштувало мільйони доларів і вимагало років розробки, поступово може здешевлюватися до рівня тисяч і навіть сотень доларів. І це змінює саму логіку війни.
Такі технології вже розробляються, але з часом вони ставатимуть масштабнішими, як це було з FPV-дронами, дронами-перехоплювачами, ударними дронами тощо.
— Що б ви хотіли сказати IT-фахівцям, які вагаються йти чи не йти в дефтех?
Я б сказав так: не всі IT-фахівці мають іти в defense tech і це нормально. Український IT має розвиватися в різних напрямках, і сильні продуктові компанії потрібні не менше, ніж defense tech-команди.
Але є один важливий момент, який, на мою думку, об’єднує все — перехід від сервісної моделі до продуктової. Дуже багато українських IT-компаній досі працюють як аутсорс: беруть задачі від замовника і просто їх виконують. Це стабільно, але не завжди дає справжній розвиток.
Найбільша цінність зараз — коли компанії починають створювати власні продукти і стають відомими у світі саме через них. Це складніше, менш очевидно і дорожче, але саме це дає найбільший ефект у довгій перспективі. І в цьому сенсі defense tech просто показав приклад: тут ти або будуєш продукт, або тебе немає в грі.
Якщо ви не знаходите для себе такого розвитку — тоді defense tech стає логічним кроком. Бо тут дуже швидке середовище, постійні виклики і реальна інженерна робота над продуктами, які мають значення тут і зараз.
І ще важливий момент: страх — поганий порадник у розвитку. У defense tech приходять ті, хто готовий працювати і розвиватися.
Зараз навіть армія в Україні сильно змінюється і в багатьох випадках стає дуже технологічною та інженерною.
Читайте также: Засновник SoftBank назвав «богохульством» розмови про бульбашку ШІ