Як повідомляє видання New Atlas, для свого проєкту Ферз використав пари потужних промислових магнітів, встановлених спереду та ззаду вузла під сидінням. Магніти працюють на відштовхування і виконують роль підвіски, реагуючи на вертикальні навантаження під час руху.
Перед фінальною збіркою блогер окремо тестував різні конфігурації магнітів на саморобному стенді, щоб підібрати силу, достатню для утримання ваги райдера і поглинання нерівностей. У підсумковій версії він застосував дві пари магнітів із тяговою силою понад 1100 фунтів кожна, що еквівалентно приблизно 500 кілограмам.
Конструкція вимагала повної переробки рами: у велосипед вбудували підшипникові вузли та напрямні, які не дозволяють елементам зміщуватися вбік. Через великі габарити магнітів байк має незвичний вигляд, у зоні сидіння видно масивні круглі блоки, які фактично замінюють традиційну підвіску.
Під час тестових заїздів система показала, що дрібні удари й вібрації на асфальті та ґрунтових дорогах справді згладжуються, і їзда стає м’якшою. Водночас на великих хвилях рельєфу та різких перепадах висоти магнітна схема працює гірше за класичні амортизатори, оскільки сила відштовхування різко змінюється зі зближенням елементів.
У відео тривалістю майже пів години Ферз детально пояснює обмеження такого підходу. Основною проблемою є складність прогнозованого «ходу» підвіски: без складної механіки або електронного контролю магніти не можуть забезпечити плавну характеристику на всьому діапазоні навантажень.
Проєкт не претендує на серійне використання, однак демонструє, що навіть радикальні альтернативи класичній підвісці можуть працювати в реальних умовах — хоча й із суттєвими компромісами.
Раніше dev.ua писав про те, як вісім ентузіастів-інженерів із Нідерландів побудували найдовший у світі велосипед завдовжки 55,16 м. Команду очолив 39-річний Іван Шалк, який планував це з дитинства.